Вівчарство в Україні є традиційною галуззю. Основна чисельність поголів’я зосереджена в зоні Степу. Вівчарство в економіці народного господарства нашої країни відіграє визначну роль. Вівці постачають вовну для промисловості, необхідну для виробництва різних тканин, цінні каракульські смушки, що відіграють не останню роль в нашому експорті і також дають цінне молоко – важливий продукт у харчуванні населення.

Вівці мають досить високу плодючість. Більшість порід, яких розводять в Україні, при нормальних умовах годівлі та утриманні дають 120—140 ягнят на 100 вівцематок. Крім того, вівці характеризуються прискореним оборотом поголів’я, через що збільшується виробництво вовни і баранини. Якщо прийняти до уваги велике значення вовни в домашньому побуті населення, то вівчарство, як джерело цієї сировини, набуває великої ваги.

Вівчарство також відіграє також велику роль у постачанні продуктів харчування для населення. Важливим продуктом вівчарства є баранина. Хоч питома вага в м’ясному балансі її не значна, проте, маючи цінні поживні властивості, вона широко використовується як дієтичний продукт, виробництво якого значно дешевше інших видів дієтичного м’яса.

Цінний харчовий продукт виробляється з овечого молока. Каракульська вівцематка, у якої ягнят забивають на смушки, може дати 120—180 кг товарного молока, а цигайська і гірськокарпатська після відбивки ягняти — З0-40 кг. Овече молоко містить 6.5-7,2 % жиру, 5,6-6 % білка, 18-20 % сухих речовин. З овечого молока виготовляють бринзу.

Тому українським аграріям необхідно робити суттєві кроки в напрямку якісної зміни поголів’я овець у господарствах. Це стосується генетики та породи тварин.

Про це повідомив власник фермерського господарства «Меринос-Захід» Дмитро Огньов.

За словами фермера, 50-60 років людство, у тому числі й вітчизняні виробники, займалися переважно вирощуванням вовнових порід. Але останні 20-30 років фермерів цікавлять лише м’ясні породи.

«Маю надію, що відбудуться зміни в інформуванні аграріїв про те, які породи є насправді цінними. Наприклад, щодо вовнової породи, то виробники на кінець року отримують менше, ніж витрачають на розведення таких тварин», — зазначив Д.Огньов.

В наступному році динаміки росту кількості поголів’я не очікується, проте однозначно на плаву утримаються великі господарста.

«Хотілося щоб в Україні більшу увагу приділяли вирощуванню дрібних рогатих тварин та стимулювали розвиток вівчарства в цілому. Однією зі складових є наявність екологічніих пасовищ для овець та кіз. Їх майже не використовують за призначенням. Особливо мова йде про центральну, південну та східну Україну», — зазначив фермер.

Повідомляє Агропортал

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...