Хто виріс на землі, той добре розуміє всю складність аграрного бізнесу. Сьогодні економічні умови складаються не на користь виробника. Ціни на технічну складову, паливно-мастильні матеріали, добрива та хімію стрімко ростуть і, здається, не збираються «фінішувати».

Особливо складно вижити невеликим господарствам, тому й обирають для вирощування рентабельну культуру, порушуючи сівозміни, намагаючись «витиснути» максимум з землі. На півдні країни це майже двопільна система вирощування: соняшник та зернові, інколи ріпак. Нехтуючи рекомендаціями вчених, там часто отримують негативний результат. І нарікають на культуру, накопичення шкідників, хвороб, зниження родючості ґрунту та, як наслідок, низький врожай і якість вирощеної продукції.

Для українського товаровиробника вирощування озимої гірчиці дещо незвичне, адже зазвичай наш аграрій успішно вирощує гірчицю яру. Це найпоширеніший вид гірчиці (Brassica juncea) родини капустяних (Brassicaceae), яку виробники називають «жовтою». Тому й призначення її добре відоме — це високоякісна гірчична олія та гірчичний порошок, зелене добриво, корм для худоби, високоенергетична сировина для біопалива й мастил, а у вигляді сухих решток — для виробництва пелет. Головне — це 100%-во ліквідна культура.

Гірчиця озима здатна збагатити родючість ґрунтів, що позитивно впливає не тільки на баланс органічної речовини, але й на фітосанітарний стан посівів, сприяє підвищенню біологічної активності ґрунтів, посилює процеси мінералізації та гуміфікації органічної речовини й забезпечує накопичення поживних речовин у ґрунтах.

Як відомо, озимі форми сільськогосподарських культур здатні формувати вищий урожай. Це пояснюється ефективним використанням зимово-весняної вологи та проходження основних фаз формування генеративних органів у сприятливіших погодних умовах, ніж у ярої культури.

Дослідження науковців підтверджують потенціал врожайності сортів гірчиці озимої 3–3,5 т/га та вмісту олії в насінні до 50%. Доречно зазначити, що перші українські сорти гірчиці озимої — Новинка, Аннушка та Мішутка — створили й впроваджують у виробництво селекціонери Інституту олійних культур НААН.

Площі її вирощування в Україні незначні: 8–9% загального обсягу посівів (50 тис. га). Останніми роками агрокліматичні умови південного регіону стали критичними для вирощування багатьох ярих культур. Вже в період сходів та початку вегетації спостерігаються високі температурні показники в повітрі та на поверхні ґрунту (до 40°С), зниження відносної вологості повітря (до 30%), тривалий період (40–50 діб) без продуктивної вологи, що призводить до одержання нерівномірних сходів та унеможливлює нормальне формування генеративної системи рослин.

Гірчиця озима є доброю альтернативою і страховим фондом, адже її висівають після озимого ріпаку. Рослини добре використовують період осінньої вологи, тому до настання сталих морозів формують розвинений корінь, прикореневу шийку діаметром не менше як 8 мм та 6–8 справжніх листків у розетці, що є запорукою доброї зимівлі культури.

Економічна привабливість цієї культури пояснюється високими цінами на товарне насіння, які склались останнім часом, — у середньому 20 тис./т, що значно стабілізує її рентабельність. Складні економічні чинники країни не дають змоги аграріям збільшити виробництво гірчиці, тому й сформувався дефіцит її насіння на внутрішньому й експортному ринках.

Отримати високі врожаї гірчиці озимої можна лише за дотримання науково обґрунтованої технології вирощування. Розглянемо основні її складові.

Українське насіння гірчиці користується попитом у багатьох європейських країнах, куди відправляють до 90% загального об’єму його експорту, зокрема: Німеччина (38%), Польща (9%), Нідерланди (9%), Англія (6%). Одним із найбільших азійських напрямків постачання насіння гірчиці є Бангладеш. 

Місце в сівозміні

Гірчицю озиму розміщують у сівозміні після тих культур, які дають змогу добре підготувати ґрунт, проте ідеальним попередником є пар. Кращі попередники, крім пару, — озимі та ярі колосові, що звільняють поле за місяць до висіву гірчиці озимої. Не рекомендують вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику. Вона є кращим попередником для багатьох сільськогосподарських культур. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміні можливе не раніше ніж за чотири роки.

Обробіток ґрунту

Гірчиця потребує високоякісного обробітку ґрунту, тому його підготовка має бути спрямована на накопичення вологи, прискорене розкладання рослинних решток, знищення збудників хвороб і бур’янів, створення вирівняного та вологого шару ґрунту на глибині загортання насіння. Коли гірчицю озиму планують висівати по чорному пару, то з осені проводять зяблеву оранку з наступним весняним вирівнюванням культиваторами та боронами на глибину 8–10 см. Впродовж весняно-літнього періоду підтримують чистоту поля, за потреби поєднуючи з внесенням гербіциду. Задля збереження вологи у посівному шарі ґрунту останню культивацію, на глибину 4–5 см, закінчують за місяць до висіву. Після зернових попередників проводять поверхневий обробіток ґрунту, передвисівну культивацію — тільки впоперек чи по діагоналі запланованого напрямку сівби.

Удобрення

Гірчиця досить вибаглива до наявності в ґрунті поживних речовин. На формування 1 тонни насіння вона споживає 55–60 кг азоту, 20–30 кг фосфору та 35–60 кг калію. Норми мінеральних добрив визначають за результатами ґрунтової діагностики. Калійні добрива вносять на полях із низьким вмістом обмінного калію чи на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Органічні добрива вносять під попередник. Фосфорно-калійні добрива потрібно вносити під основний обробіток ґрунту, а азотні — у весняне підживлення: як до початку вегетації (по мерзлоталому ґрунту), так і в пізніші строки.

Сівба

Для запобігання пошкодженню посівів гірчиці шкідниками та ураження хворобами варто провести передвисівну обробку насіння плівкоутворювальними речовинами, зокрема такими препаратами для протруювання насіння: Круїзер, Космос, Чинук, Хінуфур тощо.
Строки сівби гірчиці озимої є одним із найважливіших елементів агротехніки її вирощування. Оптимальний термін сівби — 5–15 вересня (залежно від зони вирощування). Застосовують звичайний рядковий висів із шириною міжрядь 15 см та широкорядний — із шириною міжрядь 45–70 см.

Норма висіву — 1–1,2 млн шт. схожих насінин на гектар у разі суцільного висіву, а за широкорядного — 0,9– 1 млн шт. Глибина загортання насіння становить 2–3 см. У разі пересихання верхнього шару ґрунту глибину загортання насіння можна збільшити до 4–5 см і водночас слід підвищити на 10–15% норму висіву. Після сівби проводять коткування посіву. Загущення посівів призводить до слабкого розвитку рослин, що значно погіршує їхню зимівлю.

Догляд за посівами

За утворення ґрунтової кірки ефективним прийомом є досходове боронування поля легкими зубовими боронами. На широкорядних посівах гірчиці восени після внесення добрив проводять культивацію міжрядь. Льодову кірку за потреби руйнують котками.
Хоча посіви гірчиці зазвичай конкурентоздатні щодо бур’янів, проте за необхідності у фазі розетки застосовують страхові гербіциди селективної дії: Фуроре Супер, Лонтрел; Лонтрел Гранд, Пантера, Фюзілад Форте, Тарга Супер, Селект та ін.

Навесні обов’язковим агроприйомом за широкорядного способу сівби є міжрядна культивація. Цей агроприйом сприятиме інтенсивному росту та розвитку рослин гірчиці після зими. Шкідників знищують за досягнення порогу шкодочинності інсектицидними препаратами: Децис, Ф’юрі, Бі-58 новий, Фастак та ін.

Збирання

Гірчицю можна збирати як прямим комбайнуванням, так і роздільним способом. Пряме комбайнування проводять на чистих від бур’янів посівах за вологості насіння 12–15%. У разі роздільного збирання посіви скошують у валки за вологості насіння 25–30% і підбирають їх за зниження вологості до рівня 10–12%. Збирання краще проводити в ранкові та вечірні години.

Післязбиральна доробка насіння

Насіння гірчиці, що надійшло на тік, підлягає первинному очищенню. За підвищеної вологості насіння сушать методом активного вентилювання. Якщо в господарстві немає сушарок активного вентилювання, насіння сушать на відкритих майданчиках. Після доведення вологості насіння до 9% проводять вторинне очищення. У стані вологості на рівні 8–9% його закладають на тривале зберігання. Для короткочасного зберігання допускається вологість не вище ніж 12%.

Повідомляє Пропозиція

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...