Пшениця — найпоширеніша культурна рослина у світі, вона входить до раціону третини мешканців планети. Останніми роками її висівають на площах, що змінюються в межах від 216 до 225 млн га. 

Проте, останнім часом серйозною проблемою є зростання варіабельності кліматичних умов, а також періодів, несприятливих для вирощування культури у вегетаційному сезоні. Водночас динаміка світових цін на зерно пшениці та збільшення попиту на цю культуру сприяють інтенсифікації її виробництва. Тож зусилля, спрямовані на отримання високих врожаїв пшениці, є загальносвітовим трендом.

Останніми роками середня врожайність цієї культури в Україні становить близько 40 ц/га, тоді як провідні господарства збирають по 70–90 ц/га. А багатьом підприємствам у країні в окремі роки вдавалося навіть досягти рівнів 110–125 ц/га. Так, рекордну врожайність пшениці було зафіксовано у 2009 році на Черкащині, де сорт Фаворитка, селекції ІФРГ НАН України, забезпечив 131,8 ц/га з площі 136 га.

Отже, ресурс підвищення продуктивності цієї культури за впровадження інноваційних сортів є доволі великим. Одним із найефективніших та екологічно безпечних шляхів отримання високих врожаїв пшениці є створення стійких сортів, проте в генофонді культури обмежена кількість генів, що визначають стійкість рослин до хвороб і шкідників. Тому особливістю вирощування сучасних високопродуктивних сортів озимої пшениці залишається надійний захист її від хвороб і шкідників протягом вегетації за допомогою агрохімікатів.

Спрощені сівозміни з домінуванням у них зернових культур, різке зменшення рівня внесення меліорантів, макро- й мікроелементів, розбалансування системи удобрення за окремими елементами живлення, використання пестицидів низької якості — все це створює передумови для погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозів. Так, останнім часом виробничники спостерігають зростання рівня шкодочинності хвороб пшениці. У сучасному рослинництві практично немає неінфікованого насіння, а ступінь ураження різними видами шкодочинних збудників хвороб досить високий. Уже кілька років поспіль відзначається сильний розвиток збудників піренофорозу й септоріозу, численних кореневих гнилей, фузаріозів та альтернаріозу. Потенційно високо небезпечними є ураження збудниками офіобольозу. Так, у наших сусідів, польських агровиробників, ураження культури офіобольозом є одним з найшкодочинніших.

Погіршення фітосанітарного стану агрофітоценозів зумовлене й традиційно низькою увагою аграріїв до осіннього періоду розвитку озимої пшениці. Саме тому від аграріїв часто можна почути про «вимерзання сортів» навесні, а після детального розгляду з’ясовується, що рослини були уражені кореневими гнилями.

Останнім часом провідні аграрні друковані та інтернет-видання проводять активні рекламні кампанії щодо важливості передвисівної обробки насіння та ролі перших годин розвитку рослин у формуванні високих врожаїв. Намагаючись запропонувати свої продукти, компанії акцентують увагу на головному: обробка насіння є надзвичайно важливим елементом, що забезпечує належний ріст, розвиток рослин та реалізацію генетичного потенціалу культури.

У численних рекомендаціях щодо обробки насіння звучить така теза: «У провідних країнах протруювання насіння є не просто важливим, але й законодавчо обов’язковим елементом захисту культурних рослин».

Обробка насіння агрохімікатами забезпечує високі рівні реалізації генетичного потенціалу культурних рослин шляхом захисту:

  • від хвороб;
  • від шкідників;
  • від змін клімату (в Україні — переважно від нестачі вологи та високих температур);
  • часткового забезпечення елементами живлення.

На ринку є численні пропозиції спеціальних препаратів, щодо їх використання для обробки насіння культури  — регуляторів росту рослин (РРР). 

Захист від хвороб і шкідників

Захист насіня, тобто нанесення пестициду на насіннєвий матеріал для знищення зовнішньої або внутрішньої інфекції рослинного чи тваринного походження, є дуже важливим елементом технології вирощування зернових колосових культур. Загальновідомо, що в системі захисту зернових культур від хвороб провідну роль відводять передвисівному протруюванню насіння. 

Захист насіння від хвороб є дуже важливим заходом забезпечення нормального розвитку сходів культури і наступної реалізації генетичного потенціалу сорту та отримання якісних врожаїв. За такої обробки 100% пестициду досягає цільового об’єкта, тоді як за позакореневого застосування препарату його частка може зменшуватися до рівня нижче ніж 0,1%.

Протруювання фунгіцидними й інсектицидними протруйниками є обов’язковим елементом технологій вирощування зернових культур, адже цей агроприйом забезпечує:

  • знезараження насіння від збудників хвороб рослин, що передаються через насіннєвий матеріал (фузаріози, численні сажкові хвороби й кореневі гнилі, септоріоз, гельмінтоспоріоз тощо);
  • захист від ґрунтових патогенів (снігової плісняви, гельмінтоспоріозу, різних кореневих гнилей та ін.);
  • зниження рівня ушкодження сходів шкідниками ґрунту (дротяниками тощо), адже важливими напрямами дії протруйника є як інсектицидна, так і фумігантна активність щодо шкідників;
  • тривалий захист сходів рослин від аерогенної інфекції (бурої іржі, борошнистої роси та ін.).

Переважна більшість зареєстрованих протруйників насіння ефективні в початковий період розвитку рослин — від утворення проростків і появи сходів до фази осіннього кущіння рослин. У подальшому дія препаратів істотно слабшає. Тому суттєву перевагу в агровиробництві має застосування протруйників із подовженими до трьох — п’яти місяців термінами дії, особливо на озимих культурах.

Також слід враховувати спектр дії та біологічну ефективність сучасних препаратів для протруювання насіння. Більшість шкодочинних збудників містяться на поверхні насінини (збудники сажкових) або у зовнішній її оболонці (збудники фузаріозів, гельмінтоспоріозу).

У цьому разі для знезараження насіння доцільно використовувати контактні препарати, наприклад на основі флудиоксонілу. Для контролювання збудників всередині насінини, лише контактного препарату буде недостатньо — потрібно формувати композиції протруйників із різною селективністю.

Для контролю сажкових також ефективні препарати із групи триазолів. А препарати із класів бензимідазолів, азолів і ціанопіролів, завдяки подовженому періоду їхньої захисної дії, високоефективні для контролю збудників фузаріозів і гельмінтоспоріозу.

В останнє десятиріччя рівень інфікування насіння збудниками сажкових хвороб дещо знизився завдяки широкому застосуванню фунгіцидів триазольної групи. Разом з тим належний контроль сажкових все ще є актуальним завданням.

На основі багаторічного досвіду захисту рослин можна підсумувати, що застосування протруйників насіння класу триазолів дає змогу відстрочити позакореневу обробку культури фунгіцидами проти борошнистої роси, бурої іржі, або навіть зовсім обійтися без неї. Використання максимальних зареєстрованих доз протруйників у такому разі також має важливе значення. Так, за результатами восьмирічних досліджень, із 2006-го по 2013 рік, в умовах Київської області (згідно даних НАН України) застосування флудиоксонілу в дозах 25–50 г/т насіння дало змогу протягом кількох років відмовлятися від позакореневої обробки фунгіцидами проти фузаріозу колосу.

У сусідніх державах — членах ЄС, із яких до України часто завозять насіннєвий матеріал, уже зареєстровані резистентні до основних класів фунгіцидів небезпечні для пшениці збудники хвороб. У зв’язку з цим доцільно використовувати відносно нові фунгіциди — інгібітори сукцинатдегідрогенази ІІ покоління (карбоксаміди або SDHI). У разі застосування останніх для протруєння насіння доцільно брати до уваги стимулюючу дію седаксану на розвиток кореневої системи зернових культур.

Забезпечення елементами живлення під час протруєння насіння

У науковій і прикладній літературі багато першоджерел розглядають важливе значення формування потужної кореневої системи для забезпечення максимально ефективного використання поживних речовин і вологи для формування високих врожаїв. Водночас відтік вуглецю для побудови кореневої системи може бути фактором обмеження його надходження до генеративних органів. Тому метою агронома є створення умов для високої активності кореневої системи рослини і балансу між її розвитком та ефективністю використання елементів живлення й вологи. 

До того ж нанесення окремих мікроелементів живлення на насіння під час його обробки має суттєві обмеження, пов’язані з від’ємною дією зростання осмотичного тиску робочих розчинів для протруєння на схожість насіння. Нанесення мікроелементів можливе у невеликих дозах — 5–50 г певного елемента на тонну, за винятком міді. Єдиний елемент, нанесення якого на насіння під час протруєння є доцільним, — це фосфор у формі водорозчинного ортофосфату. З-поміж препаратів монокалійфосфату (МКФ) на ринку України можна вирізнити лише МКФ бельгійського та ізраїльського виробництва, які з урахуванням їхньої якості придатні для нанесення на поверхню насіння в дозах 100–500 г/т. Водночас терміни зберігання такого насіння слід скоротити до мінімальних.

Застосування фосфору у формі МКФ у дозах 100–500 г/т у фізичній вазі та не фітотоксичних мікродобрив (наприклад Брексил Мікс у дозах 50–300 г/га) є можливим за одночасної обробки насіння пшениці з протруйниками та скорочення термінів зберігання насіння перед сівбою.

Важливі застереження: підвищення осмотичного тиску розчинів для протруєння та обприскування за нестачі вологи в осінній період є небажаним.

Нанесення на поверхню насіння високих доз катіонів амонію, калію, міді слід також уникати. Недопустимо застосовувати разом із протруйниками регулятори росту рослин, що не вказані у рекомендаціях провідних наукових закладів і виробників пестицидів, а також вдаватися до попереднього пророщування насіння перед висівом.

Висновки

Захист насіння від хвороб є надзвичайно важливим елементом технології для забезпечення нормального розвитку сходів культури та реалізації генетичного потенціалу сорту протягом вегетації. Під час підготовки до сівби пшениці озимої та інших зернових колосових культур слід брати до уваги досвід попередніх років, можливі зміни погодних умов протягом вегетації, останні досягнення селекціонерів і генетиків. Також варто зважати на суттєве погіршення фітосанітарної ситуації в агрофітоценозах останніми роками. Разом з цим належний захист посівів від шкідників і хвороб та відповідні заходи сприяння формуванню потужної кореневої системи від самого початку вегетації вже восени є важливими чинниками підвищення стійкості посівів до несприятливих умов вирощування й досягнення високих рівнів врожайності озимини.

За формування резистентності у збудників хвороб і подовження вегетації культури восени досить ефективні композиції флудиоксонілу з триазолами та інгібіторами сукцинатдегідрогенази ІІ покоління. Їхнє застосування ефективно контролюватиме збудників хвороб восени та в ранньовесняний період, а також за дії посухи (без ретардантного ефекту).

Таким чином, якісна обробка насіння культурних рослин комплексними інноваційними протруйниками — це ключ до високих і стабільних врожаїв.

Повідомляє Рropozitsiya

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.