Цибу́ля ведме́жа (Allium ursinum) — багаторічна трав’яниста рослина родини Цибулевих, відома також під народними назвами левурда, леверда, ди́кий часни́к, черемша́.

Росте на більшій частині Європи. Від Шотландії і Норвегії на півночі, до Греції і Сицилії на півдні. Від Іспанії на заході, до Кавказу на сході, зрідка зустрічається в Туреччині. В Росії (європейська частина і Кавказ) поширена мало. Рідкісний вид, занесений до Червоної книги України та кількох інших сусідніх країн (Білорусь, Литва тощо). Харчова, лікарська, медоносна та декоративна культура.

Усі частини рослини містять ефірну олію з часниковим запахом, вміст якої сягає до 0,07 %. Також у цибулі ведмежій міститься аскорбінову кислоту (у листі 750 мг, у цибулинах — до 100 мг), лізоцим. До складу ефірної олії входять алілсульфіди, алілполісульфіди, пінеколінова кислота, аліїн.

Черемаш холодостійка, тіньолюбна рослина, зростає в листяних і мішаних лісах. Перед дозріванням насіння стебло виростає в довжину і потім падає на землю. Насінини, що випали з плодів, розносять мурахи. Траву (стебла і листя) збирають у травні, а цибулини — після дозрівання насіння.

Кореневище цибулі сильно галузиться, формуючи густі куртини. До четвертого року життя може сформувати 115-130 і більше гілок, у кожній по 2-7 листків.

Від нижньої частини кореневища відходять товсті корені, які проникають у ґрунт значно глибше, ніж корені ріпчастої цибулі та часнику, тому для цієї рослини потрібні ґрунти з глибоким орним горизонтом.

У харчуванні

Молоді листки містять вітамін С, їх вживають в їжу навесні як овоч чи приправу до різних страв, салатів тощо.

Цибулю заготовляють, заквашуючи розрубаною на дрібні шматочки в банках і діжках, як капусту, рідше засушують. Для засушування листя ріжуть на шматочки в 1 см довжиною, а цибулини — на чотири частини або кружальцями.

Останнім часом і в Україні все частіше можна побачити її у продажу.

Як і всі види цибулі, черемша має фітонцидні властивості: пари розтертої цибулі вбивають хвороботворні бактерії і навіть туберкульозну паличку.

Усі види цибулі добре поїдаються тваринами, але ефірна олія з часниковим запахом, що міститься в рослинах, надає молочним продуктам неприємного присмаку, часникового запаху й червонуватого забарвлення.

Цибуля ведмежа — добрий медонос, бджоли завзято відвідують її квітки та збирають нектар.

У медицині

У народній медицині використовують цибулини, які містять ефірні олії, глікозиди. Цибулини використовують для лікування гінекологічних хвороб, гнійних ран, трофічних виразок і пролежнів.

Цибуля ведмежа стимулює виділення шлункового соку і жовчі, посилює перистальтику кишок, сприяє розвитку нормальної кишкової флори, розширює кровеносні судини, знижує кров’яний тиск, збільшує амплітуду і сповільнює ритм серцевих скорочень, сприяє розрідженню густого харкотиння при бронхіті, виявляє фітонцидну діяльність.

Також ведмежу цибулю використовують при порушенні травлення, відсутності апетиту, при гастриті та ентериті (особливо інфекційного походження), при гіпертонії, артеріосклерозі. Має антицинготну і глистогінну дію. Зовнішньо застосовують для натирання болючих місць при ревматизмі. Як «кровоочисний» засіб її вживають при фурункулах і висипі на шкірі. 

Здатність підвищувати апетит і збуджувати діяльність шлунково-кишкового тракту має і маринована цибуля.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.