Слива належить до рослин із підвищеними вимогами до забезпечення ґрунту поживними речовинами, передусім азотом і калієм.

Найважливіше – не допускати появи ознак дефіциту цих елементів і удобрювати сад оптимальними нормами азоту та калію. Норми мають відповідати особливостям ґрунтів і наявності (відсутності) зрошення.

Система удобрення сливи має розроблятися за результатами агрохімічного аналізу ґрунту, уточненого даними листової діагностики.

Для сливи також шкідливий як надлишок елементів живлення, так і їхній незбалансований вміст у ґрунті. Наслідками надлишку азоту в ґрунті під сливою є посилений розвиток листового апарату, погіршення визрівання пагонів, зниження стійкості до хвороб і зимостійкості, погіршене засвоєння ряду мікроелементів, особливо міді, стимуляція розвитку попелиці тощо.

Про наслідки надмірного калійного живлення відомо менше, особливо на малобуферних, легких за гранулометричним складом ґрунтах із підкисленою реакцією ґрунтового розчину.

У рослинах калій є своєрідним антагоністом для кальцію і магнію, тому за надлишкового удобрення цим елементом у сливи можливі фізіологічні розлади. Тому до рекомендацій позакореневого внесення калійних добрив слід ставитися з великою обережністю і застосовувати цей прийом винятково для захисту від попелиці.

Плануючи удобрення високобуферних суглинкових і легкосуглинкових ґрунтів, слід зважати на незначний ефект від поверхневого внесення калійних добрив. Калій, на відміну від нітратного азоту, майже миттєво фіксується ґрунтом, і за відсутності мульчі на поверхні та регулярних механічних обробітків майже не засвоюється коренями.

Тому калійні добрива необхідно вносити або під основний обробіток ґрунту, або в індивідуальні свердловини, як це практикується в аматорських садах.

Повідомляє Agrotimes

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.