Просо — рід однолітніх трав’янистих рослин родини тонконогових.
Просо звичайне у дикому вигляді невідоме. Із III тисячоліття до нашої ери просо вирощують як сільгосподарську культуру у Китаї, Європі, Монголії та Північній Африці. Це теплолюбива, посуховитривала, жаростійка рослина. В Індії та Шрі-Ланці вирощують просо дрібне.

Із зерна проса виготовляють крупу(пшоно) і борошно. Для годівлі худоби використовується зерно, лузга, солома. Просяне лушпиння домішують до комбікормів, просяна полова за поживністю дещо поступається перед вівсяною, але переважає пшеничну, ячну та житню.

Просо є цінною круп’яною культурою, яка здатна забезпечити відносно високі і досить стабільні врожаї навіть у посушливі роки. За дотримання технології вирощування воно дає часто вищі врожаї, ніж інші зернові культури. В Україні просо можна сіяти пізно, що дає змогу рослинам продуктивно використовувати літні опади. Тому просо широко застосовують як страхову культуру для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих культур, а також  для пожнивних посівів на зелений корм.

Просо — це культура без відходів. Завдяки значній кількості крохмалю просо використовується для виробництва спирту, а в останній час у світі компанії з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса в енергетичну рослину. Солома та полова проса за своїми якостями наближаються до лугового сіна. Просяне ж сіно краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, а за якістю зеленої маси просо переважає кукурудзу та сорго.

Посівні площі просяних культур займають четверте місце у світі серед основних зернових культур. В останні роки виробництво проса збільшилось у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. В Україні ж за останні 6-7 років посівні площі проса зменшилися майже вдвічі.

Просо є високоврожайною круп’яною культурою. За дотримання технології вирощування воно дає зерна понад 50 ц/га, що часто перевищує врожайність інших зернових.

Повідомляє Agrotimes

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.