Для повноцінного відкриття ринку землі фермерам потрібен доступ до дешевих кредитних ресурсів. За рахунок чого Україна може їх залучити? Своїми думками з приводу цього поділився Леонід Козаченко – член Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВРУ, президент УАК.

Час для запровадження відкритого ринку землі в Україні давно назрів, але на цьому шляху є багато перешкод і застережень. Ще п’ять-шість років тому в аграрному середовищі було переконання щодо якнайшвидшого завершення земельної реформи. Зараз погляди вже різні, є різні пропозиції, різна ідеологія при вирішенні болючих питань, пов’язаних з відкриттям ринку. Про це говорить і кількість варіантів впровадження продажу землі — у Верховній Раді в роботі вже перебуває сім законопроектів з цього приводу. Але є одне головне питання, яка поєднує всі запропоновані варіанти.

Головна питання

Давайте дамо відповідь на просте запитання: що насамперед потрібно при запровадженні вільного ринку землі? Відповідь очевидна – потрібні гроші.

Якщо відкривається ринок землі, фермер повинен мати доступ до кредитування мінімум на п’ять років, тобто мати змогу запозичити в банку необхідні кошти. Жоден український банк зараз не здатен запропонувати таке кредитування під низький відсоток. Найпростіший вихід — створити необхідний фінансовий ресурс за допомогою міжнародних донорів. Представники ЄБРР, Світового банку можуть запропонувати фінансування земельної реформи у розмірі приблизно $650 млн. Та навіть якщо виходити з цифри, що 8–10% власників паїв захочуть їх продати, то потрібно мінімум $4 млрд.

Виходить, якщо ми не знайдемо джерело коштів, необхідний ресурс буде тільки у великих іноземних компаній, які проявляють неабиякий інтерес до купівлі української землі. Та в цьому випадку наш фермер залишиться без засобу виробництва.

Де взяти гроші

Наразі існує досить простий варіант вирішення проблеми. У нас є державні землі сільськогосподарського призначення. Їх величезна перевага в тому, що вони розташовані великими масивами. Якщо взяти звичайне розпайоване поле на 100 га, то там є в середньому 40 власників паїв. З них усього два або три виставлять свої паї на продаж. Яка цінність такої пропозиції для інвестора? Дуже низька, бо доведеться збирати землю «по клаптиках» і невідомо, як цими клаптиками взагалі оперувати. Якщо це 100 га поля у державній власності, земля розташована єдиним масивом, і ліквідність цього активу зовсім інша. І такої державної землі, яка може бути виставлена на приватизацію, в Україні приблизно 4 млн га.

Як ми їх можемо використати, окрім того, що просто продати? Ці 4 млн га державної землі сільськогосподарського призначення з високою ліквідністю можна використати як заставу для створення потужного іпотечного банку, який візьме на себе кредитування придбання землі вітчизняними аграріями.

Вартість застави буде зростати на 20% на рік, і фермери зможуть залучити кошти під символічні 3% річних за кредитами.

Саме за рахунок застави державних земель Україна може залучити $6 млрд для запуску ринку землі.

Хто має право

І нарешті, треба визначитися з питанням, хто має право долучитися до купівлі сільськогосподарської землі та якою буде максимальна межа концентрації землі.

Найкращою версією є пропозиція, що на рівні громади концентрація в одних руках (як при оренді, так і при викупі) не повинна перевищувати 50% земель, на рівні району — до 30%, на рівні області — максимум 10%. Щодо можливості концентрації на рівні держави в цілому дискутуються дві цифри — не більше 5% і не більше 1%. Це унеможливить створення монополій.

Здоровою є теза про заборону продажу землі іноземцям на перші 10 років, а право юридичних осіб обмежити лише тими суб’єктами, які створені фізичними особами — українцями. Не зможуть приватизувати землю і публічні компанії — бо концентрація власності у головного бенефіціара може бути 40%, а все інше — розпорошене по світу.

Усі пропозиції обговорені, є розуміння необхідності зрушувати з місця. Що ж гальмує процес? Головною перешкодою є саме запропонована вигідна для аграріїв схема залучення коштів — дуже багато впливових осіб, потужних компаній вже готуються до того, щоб першими «вхопити» ці державні землі. Бо привабливість активу надвисока. До того ж на цій землі зараз є якісь об’єкти, підприємства, землі можуть бути підпорядковані науковим установам тощо. Усе це треба спочатку провести через приватизацію, тобто підготувати актив до передачі у заставу.

Повідомляє Landlord

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...