Конюши́на (Trifolium) — рід одно- чи багаторічних рослин родини Бобових, що налічує від 245 до 300 видів. Конюшина широко поширена в помірному поясі Європи, Азії та Північної Америки.

Це невисока трав’яниста рослина. Стебла висхідні або прямостоячі, рідше лежачі. Листки трійчасті, рідше складаються з 5-9 листочків, що розміщені пальчасто. Квітка цієї рослини побудована у формі довгої трубочки і хоботок бджоли не дістає до стовпчика, тому вони не можуть її запилити. Запилюють конюшину джмелі. 

Деякі види конюшини використовують як кормові та декоративні культури. Листя конюшини люблять кролі, коні, корови та інші домашні тварини. Культивувати рослину почали нещодавно у XVIII ст., проте знали про її цінність і випасали на ній коней ще з часів Київської Русі.

Листки всіх видів конюшини використовують у їжу як салат, а варене як шпинат. На Алтаї, Кавказі у Східному Сибіру листки збирали і сушили про запас. Висушене й потовчене листя додавали в борошно під час випікання житнього хліба.

Молоде зілля конюшини має прісний і солодкуватий присмак та найчастіше використовується як домішка до гострих салатів, для приготування зелених і холодних борщів, юшок, юшкових пюре. Сухе розтерте листя використовують для приготування сирів. На Кавказі молоді нерозпуклі голівки конюшини квасять як капусту та використовують взимку для салатів.

Зілля конюшини містить 14,5% протеїну, 3,5% жирів, 33,9% безазотистих екстрактивних речовин, вітаміни групи В та каротин.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.