Експериментальним шляхом доведено, що витрати на мінеральне живлення для вирощування озимої пшениці за технології ноу-тілл нині становлять понад 40%, що приблизно на 10% більше, ніж за традиційної технології.

Насамперед зростає потреба в азотному живленні – для компенсації тієї кількості азоту, яку споживають мікроорганізми. Необхідна норма внесення азоту, за розрахунками вчених, становить 10-15 кг азоту на тонну сухої речовини.

Якщо протягом п’яти років дотримуватися такої системи удобрення азотом і водночас підвищити забезпечення ґрунту фосфором та калієм до високого рівня, то надалі потреби в азотних і фосфорних добривах зменшуються.

Водночас звести використання мінеральних добрив до мінімуму можна за рахунок нетрадиційних джерел мінерального живлення, зокрема органо- мінеральних біоактивних добрив. Дослідження вчених Інституту агроекології і природокористування НААН показують, що застосування такого живлення, наприклад, на пшениці дає прибавку врожайності на 0,36-0,52 тонн/га, білка – на 1,43-1,67%, клейковини – на 1,3-2%.

Повідомляє AgroTimes

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.