Журналіст НАРОДНОЇ ПРАВДИ продовжує досліджувати господарські спори між агрохолдингом «Астарта-Київ» і селянами Полтавщини.
Коротко суть конфлікту така. Керівництво агрохолдингу втратило спільну мову з керівником дочірнього підприємства «Добробут» Олександром Коваленком – його звинуватили в тому, що він виконував соціальні обіцянки, дані пайовикам – безкоштовно обробляв їх присадибні ділянки, давав аванси в разі крайньої потреби чи біди. Коваленко відкрив свою компанію і туди потягнулися селяни, які звикли йому довіряти.
Поки Коваленко судиться з «Астартою» жителі опинилися заручниками ситуації – наприклад, Коваленко безкоштовно обробляв їх наділи, тепер же пенсіонерам доводиться наймати самим дорогу техніку https://narodna-pravda.ua/2019/02/26/selyani-poltavshhini-zvinuvachuyut-astartu-kiyiv-v-nelyudskomu-stavlenni-i-pidrobtsi-pidpisiv-na-dogovorah-orendi/ .
Коли пайовики почали масово розривати договори з «Астартою», керівництво домоглося накладення арешту на приблизно 9000 паїв, тепер вісімдесятилітніх старих тягають по судах. https://narodna-pravda.ua/ru/2019/03/04/selyane-poltavshhiny-rasskazali-kak-astarta-kiev-terroriziruet-ih-sudebnymi-iskami/
І нарешті жителі села Шамраївка розповіли, як в порушення всіх норм безпеки фірма «Добробут» (дочірнє підприємство «Астарта-Київ») розмістила склад добрив поряд зі школою, дитячим садом і ставком, де вирощують рибу. Вони обіцяють перекрити трасу, якщо влада і правоохоронці не звернуть увагу на їх вимоги. https://narodna-pravda.ua/ru/2019/03/06/selyane-poltavshhyny-obeshhayut-perekryt-trassu-esly-astarta-kyev-ne-uberet-pestytsydy/
Пропонуємо четверту частину репортажу – що стало з колись радгоспом-мільйонером «Передовик» після недавнього «укрупнення».

Село Шенгури Кобеляцького району в середині дня. Безліч будівель, господарських споруд, приміщень для догляду за худобою. Сільрада, магазин – все це не в занедбаному стані. Але в центрі села – нікого, проїжджає самотня велосипедистка, біля магазину курить кілька мужиків. Вдається поговорити з Іриною, продавцем:

«У радянський час в Шенгурах був радгосп «Передовик» – і правда у нього було чому повчитися, перейняти передовий досвід. М’ясо наше славилося, були ферми, тридцять тисяч свиней, корови, молоко здавали на молокозавод в Озерне. Та й останні роки йшли непогано: тракторна бригада, автозаправна станція, більше ста чоловік в «Добробуті» працювало. А ось дивіться, що зараз залишилося – у центрі нікого, а зазвичай тут вирувало життя. Ще чотири місяці тому нам клялися, що після укрупнення буде все працювати – а тепер вивезли всю техніку».

Що ж сталося? Місцеві жителі багато років віддавали свої паї «Добробут», філії «Астарта-Київ» – при Коваленко. У той час пріоритетом була не експлуатація землі селян, «Добробут» послідовно створював робочі місця, відбирав кращих з кращих, діяло шістнадцять виробничих підрозділів. Коли влада змінилася, у Києві вирішили з шістнадцяти підрозділів залишити чотири.

Техніку вивезли, це зробити легко. Але що ж зробити з людьми? Частина робочих місць скоротили, але все ж запропонували варіанти – від яких люди масово відмовилися. Один з них – їздити на роботу з Шангуров в Бреусівку, в інший район, за шістдесят кілометрів. Тракторист Олександр розповідає, що варіант їздити кожен день за тридев’ять земель влаштував чоловік десять, решта пішли на біржу праці .

«Але на біржі праці теж не будуть довго тримати. Три рази запропонують ту ж роботу в «Добробуті» – відмовишся і потрапиш на вулицю. Ну, а їздити в Бреусівку – це в шість ранку встав о сьомій вечора додому повернувся. І не похарчуєшся нормально – а у нас, поки все не розорили, в жнива було безкоштовне триразове харчування, з нашої ж свинини», – розповідає Олександр. Його підтримує односелець: «А то ще таке буває, в інших селах, де теж укрупнили. Привозять людей на роботу, і, припустимо, ти зміну відробив, а потім чекай машину години дві. А потім розвозити людей будуть від села до села, по черзі, – ось і катаєшся по області ще години півтори».

Заходимо в сільський магазин, дивимося ціни – вони такі ж, як у столиці. Потім продавець Ірина подає два зошити – одна повністю списана, друга – розпочата. Це борги селян за продукти. Звичайно, можна сказати, що такі зошити є і в будь київської «круглодобовику». Це так, і все ж різниця величезна – у Києві подібні списки формують в основному здорові мужики, пропивші гроші, не дотягнувши до зарплати.

А в селі, де немає роботи, немає грошей, і просто ніде їх взяти, щоб купити булку хліба, пляшку олії. У списку – багато дитячих боргів, школярі беруть після занять якусь дрібницю. Але бачимо і вражаючі цифри – «7800».

«Буває і до тридцяти тисяч доходить», – запевняє Ірина.

Покинувши Шенгури, спеціально проїхали більшу частину шляху до Бреусівки, щоб відчути себе в ролі працівників, які щодня відмотують сто двадцять кілометрів. Дороги настільки жахливі, що не кожен городянин може собі таке уявити. В негоду, бездоріжжя їде мікроавтобус неймовірно повільно, шофер побоюється залишити тут колеса. Уявімо, як жителі села Шенгури повертаються по цій дорозі взимку, тобто вже затемна.

Приїжджаємо в Козельщину, де знаходиться офіс «Партнер Агро Груп», нової фірми Олександра Коваленко, розмовляємо з ним:

«Я вже неодноразово говорив, потрібно системно змінювати стратегію роботи з громадами, чиї паї ми беремо в оренду. По-перше, орендна плата повинна бути конкурентною. По-друге, робоча інфраструктура повинна існувати на орендованій землі, тобто ми саме тут повинні створювати робочі місця – це і було перевагою, яку ми пропонували, коли домовлялися з громадами.

А що зробила «Астарта-Київ» за рік на землях «Добробуту»? З шістнадцяти підрозділів залишилося чотири. Вони цим людей тільки озлобляють, лише ускладнюють ситуацію», – розповідає Олександр Коваленко.

Але все ж ми живемо в світі ринкових відносин, якщо економічно вигідно відмовлятися від неефективних ділянок, то як з цим посперечаєшся? Коваленко пояснює:

«Ми також робили кілька разів укрупнення, але це не було болючим для людей. Нові відстані до робочих місць були розумними, не такими, як з Шенгуров до Бреусовки».

Крім того, держава скоротила соціальне фінансування села – в два-три рази. Коваленко впевнений, що саме агропідприємства повинні взяти відповідальність на себе: «Взяти сільські дороги. Під час вивезення цукрових буряків дійсно руйнуються дороги. І де взяти гроші на їх відновлення? На сільську соціальну інфраструктуру даються копійки (приблизно від 50 до 70 гривень на гектар) – і сюди входить все, і вивезення сміття, утримання звалищ, прибирання снігу. Раніше це було 150 гривень скоротили фінансування!»

Тому руйнувати на селі робочі місця – це вигравати в короткостроковій перспективі, одночасно ставлячи хрест на розвитку.

І останній штрих – про розуміння соціальної відповідальності «Астартою-Київ». Олександр Коваленко розповів, як керівництво перестало возити дітей в школу, тому що в Мар’янівці відмовилися віддати все без залишку паї.

«У Мар’янівці закрили школу. І коли постало питання про закриття, я був гарантом того, що ми будемо підвозити дітей з Мар’янівки в школу Вакуловки. І ми обіцянку виконували – це було не затратно і організаційно не складно. Але настав 2018 рік (коли Коваленко пішов з «Астарти», – НП) і в «Добробуті» сказали: ви не віддали нам всі паї, отже, ми не будемо возити дітей в школу! Вони в межах цього сільради орендують 2000 гектар. А селяни недодали всього 57! І за це кинути дітей? Люди обурилися: «Що ви, нас шантажуєте?»

Коваленко купив мар’янівцям «Газель», школярів розвозять. Він закінчує:

«На Полтавщині вже наламали дров, важко поправити. І я кажу: подумайте, що робити далі! Щоб на інших підприємствах холдингу «Астарта» не вийшло так, як у «Добробуті»!

Ярослав ГРЕБЕНЮК

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.