Буряк столовий (Beta vulgaris) — одно- та дворічна, перехрестнозапильна трав’яниста рослина родини амарантових (Amaranthaceae), овочева, кормова і цукрова культура. Основний інгредієнт борщу.

Дикорослий буряк вживали в їжу з незапам’ятних часів. У 2-1 тис. до н. е. введено в культуру (приблизно на островах Середземного моря) буряк листовий.

До початку н. е. з’явилися культурні коренеплідні форми звичайного буряка (у 10-11 ст. вони були відомі на Русі), у 16-17 вв. — столові і кормові форми, у 18 столітті з гібридних форм кормового буряка був відібрано цукровий буряк (у 1747 році німецький вчений-хімік Андреас Сигізмунд Маргграф у своїй лабораторії виділив з білого сілезького кормового буряка кристалики цукру, подібного до тростинного, про що і доповів на засіданні Прусської академії наук). З кінця 19 століття й у 20 столітті культура поширилася на всі континенти.

У їжу вживають коренеплоди і листя молодих рослин, готують салати, буряківники, борщі, начиняють листям пироги, ікру, маринують і т. д. При ранньому споживанні (пучкового буряка) використовують молоде листя і черешки  – у свіжому, вареному і тушкованому виді.

Рослина волого- і світлолюбна, досить холодо- і посухостійка. Культуру вирощують на всіх континентах, в Україні — у всіх землеробських районах, окрім Криму. Буряк більш вимогливий до тепла, ніж морква. Оптимальна температура для росту коренеплодів +16..+22°С. Пристосований до підвищенної засоленості ґрунтів, але вони повинні бути нейтральними і добре заправлені добривами.

Коренеплоди столових буряків можна зберігати в мішках із плівки товщиною 120-150 мкм.

Оптимальна вага коренеплодів у мішку становить 30-35 кг. Затарені мішки встановлюють на рейчасті щити на висоті від 10 до 15 см від підлоги або на стелажі.

У сховищах із холодильним обладнанням їх розміщують рядами шириною по 10-15 мішків, у сховищах із природним охолодженням – шириною 5-7 мішків, залишаючи прохід між рядами та стінами для огляду шириною 0,6 м.

За такого способу зберігання у мішках створюється модифіковане газове середовище: зростає концентрація вуглекислого газу та знижується вміст кисню внаслідок дихання коренеплодів.

Внаслідок цього уповільнюються процеси життєдіяльності коренеплодів, пригнічується розвиток хвороб, зменшуються втрати.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.