Як мінімізувати кількість технологічних операцій, пов’язаних із обробітком ґрунту? Яким чином можна полегшити працю хлібороба? Ці та ще низку питань подібного роду постійно ставив перед собою молодий агроном Юрій Малета, який 2000 року починав свою кар’єру в одному з КСП Херсонщини. Проте корисних порад, які б допомогли знайти потрібні відповіді, на той час йому отримати не вдалося. Як і набиратися досвіду під керівництвом досвідчених агрономів. Річ у тім, що молодому фахівцю довелось вести відлік свого трудового шляху від часів, коли КСП реорганізували.

Пан Юрій не покинув розпочату справу хлібороба й продовжив свою діяльність, проте вже як керівник новоствореного господарства «Ельдорадо» із земельним банком 50 га (так звані фермерські гектари). На той час ані відповідної техніки, ні обігових коштів не було — практично всі технологічні операції проводили найнятою техні­кою.

«Є різні технології обробітку ґрунту, й усі вони, залежно від географічного розміщення господарства, заслуговують на увагу. Так, зокрема, для нашої зони основним лімітуючим фактором у вирощуванні сільськогосподарських культур є волога. Тому головним для нас є її збереження та накопичення. А зробити це з максимальною ефективністю можна лише за мінімізації обробітку ґрунту», — говорить Юрій Малета.

«Погравшись» декілька років із традиційною рільничою технологією, очільник господарства вирішив повністю відмовитися від обробітку ґрунту. Хоча повною відмовою це назвати важко, адже головним знаряддям у виконанні ранніх польових робіт була сівалка СЗС-2,1, основним робочим органом якої є стрілчаста лапа. «Сівалку купили в одному із сусідніх господарств. І практично з першого року відчули переваги її використання. Одного разу ми трішки забарилися зі збиранням соняшнику й не встигли вчасно підготувати ґрунт до сівби. Так поле й зазимувало. А навесні вже не можна було обробляти ґрунт, адже в такому разі ми б повністю його пересушили, і тоді на врожай годі й сподіватися. Та виручила сівалка. З допомогою СЗС-2,1 ми за один прохід робимо декілька операцій: передпосівну культивацію, сівбу, прикочування. І що характерно, після такого висіву ми отримали врожайність ярого ячменю на рівні тих господарств, в яких проводили оранку, культивацію й прикочування окремо», — пригадує пан Юрій.

За словами керівника господарства, зменшення кількості проходів техніки полем і, як наслідок, значне збереження вологи та економія трудових ресурсів дали змогу отримувати більш-менш пристойні результати. Це сприяло підвищенню довіри місцевого населення і дало можливість збільшити земельний банк господарства до 200 га. Так, крок за кроком, його власник наближався до повної відмови від проведення обробітку ґрунту. Згодом панові Юрію вдалось додати до свого активу ще 1000 га, і питання, як працювати далі, яку технологію використовувати — стояли все гостріше. Зупинились на технології нульового обробітку грунту.

Проте прийняти рішення — це лише половина справи, адже вся наявна техніка господарства була не пристосована до ноу-тілл.

Кажуть, що технологія ноу-тілл має перехідний період, коли ґрунт природно відновлюється й урожайність зернових знижується, проте в господарстві цього не відчули. Результати були стабільно на рівні попередніх років. Можливо, це було через постійні посухи, які повторювались щосезону (із 2012 по 2015 рр.), а можливо, цей період було вже пройдено, коли використовували сівалку зі стрілчастими лапами.

У господарстві віддають перевагу вирощуванню озимих сільськогосподарських культур, аби мати можливість максимально використати осінню та весняну вологу. Звісно, висівають там і ярі зернові, проте в невеликій кількості, й багато сподівань на них не покладають. Минулого року як експеримент висія­ли горох та ярий ячмінь. «Головною перевагою сівалки є ширина міжряддя — 25 см. Люди зазвичай бояться такого міжряддя, а боятися нічого. Наш досвід показує, що за цієї відстані між рядами рослин урожайність не менша, а навіть більша, порівняно з сівалками, що працюють із меншим міжряддям. А якщо говорити про роботу в умовах недостатнього зволоження, то використовувати сівалку анкерного типу та широкорядні посіви просто необхідно», — радить пан Юрій.

Соняшник тут висівали з нормою 43 тис. рослин/га з одночасним внесенням гранульованих добрив у розрахунку 70 кг/га. Завдяки технологічності та використанню інноваційних рішень, продуктивність висіву доволі висока як для восьмирядної сівалки і становить 60–70 га за зміну. Звісно, можна й більше, проте технічні можливості трактора МТЗ-1221, із яким агрегатують сівалку, не дають змоги сіяти швидше, ніж 11 км/год. «Компанія Vaderstad впроваджує та використовує в своїх машинах найсучасніші передові технічні рішення, що дає змогу йти завжди на крок попереду і мати готовий інструмент для своєчасного вирішення поточних потреб як сьогодення, так і тих завдань, які будуть актуальними завтра. Так, можливо, наразі для кишені аграрія вартість сівалки занадто обтяжлива, проте це виправдані інвестиції для перспективного господарювання», — переконаний Юрій Малета. За його словами, техніч­ний парк господарства дає змогу без проблем обробляти понад 2500 га. Звісно, «технічний парк» — це голосно сказано. Сьогодні в господарстві працюють лише два трактори МТЗ-1221, три сівалки Vaderstad та один причіпний обприскувач Amazone. (До речі, в штаті господарства, окрім пана Юрія як керівника, який виконує також і функції агронома та інженера, працює лише два механізатори.)

Трактори господарство придбало 2011 року. Для того, аби вони відмінно працювали із закордонною технікою, було замінено «рідну» гідравлічну систему на закордонну (встановлено від­повідний комплект виробництва компанії Bondioli&Pavesi), додатково встановлено кондиціонери, новітню систему паралельного водіння та навігації від Trimble, здвоєні колеса.

Не зважаючи на складність вирощування ріпаку на півдні України, пан Юрій щороку сіє цю культуру, експериментуючи з різними нормами висіву, попередниками, шириною міжрядь тощо. «За використання технології ноу-тілл однією з проблем є наявність великої кількості пожнивних решток на поверхні поля, що створює труднощі для сівби ріпаку. І практично всі дискові сівалки неспроможні якісно це зробити. Адже за налаштування дискової сівалки на глибину висіву ріпаку диски не прорізають шар соломи, а заминають його на дно посівного ложа. Таким чином насінина без контакту з ґрунтом перебуває буквально в підвішеному стані, й шансів прорости в неї немає. Потрібна сівалка, робочі органи якої мають можливість звільнити лінію висіву від рослинних решток і «покласти» насінину в підготовлений ґрунт. Тому я вважаю, що оптимальним є використання сівалки з анкерними сошниками або сівалок, оснащених спеціальними розгортачами лінії висіву, як у сівалках для технічних культур», — говорить керівник господарства.

Таким чином, маючи власне бачення щодо адаптування техніки до обраної в господарстві технології ґрунтообробітку та виробляючи відповідні підходи до ведення роботи, пан Юрій торік уперше в Україні за допомогою сівалки Tempo F8 (із міжряддям 70 см) провів сівбу ріпаку «по нулю».

«Усі чомусь під час впровадження нульової технології обробітку ґрунту ставлять як основну вимогу наявність спеціального культера перед сошником. Я сказав би, що його наявність не обов’язкова, і навіть шкідлива, адже він додатково «відкриває» смугу ґрунту, через яку втрачається дорогоцінна волога. Використання ж сівалки точного висіву дає змогу якнайточніше висівати насіння без додаткових його витрат», — висловлює свою думку керівник.

На експериментальному полі у господарстві висіяли ріпак нормою 250 тис. шт./га. Тобто однієї посівної одиниці (1,5 млн), вистачило для засівання площі обсягом 6 га. Ясна річ, важливою вимогою залишається якість висіву насіння. Мається на увазі глибина його загортання, чіткий розпо­діл насіння в рядку тощо. Відомо, що жодна сівалка для висіву зернових культур не може так точно і якісно розмістити зерно, як посівний агрегат для тех­нічних культур. За словами агронома-новатора, сівалка Tempo — це ідеальна машина для сівби. До того ж керівник акцентує увагу не на швидкості сівби сівалкою, а на відмінній підготовці посівного ложа та якісному розподілу насіння.

Підсумовуючи, можна сказати, що для будь-якої техніки робота за нульового обробітку ґрунту є серйозним випробуванням. І тому агрегати, які працюють у таких господарствах, дій­сно варті уваги. «Сьогодення показує, що потрібно працювати з імпортною технікою. Говорячи так, я не відгукуюсь погано про надбання вітчизняних машинобудівників, але факт залишається фактом: працювати з іноземними агрегатами, попри їхню високу початкову вартість, значно приємніше і зрештою — дешевше. До того ж завдяки скороченню технологічних операцій за їхнього застосування вдається вивільнити час навіть посеред виробничого сезону. Можливо, якби працювали по-старому, не маючи часу навіть голову вгору підняти, то ніколи б так і не наважилися на впровадження нових технологій та закладання різноманітних експериментів. І не помітили б, як за роботою повз нас пройшло життя…» —  підсумував пан Юрій.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.