Гру́ша — рід плодових і декоративних дерев та кущів родини  Rosaceae.

Сьогодні існує великий попит на сорти груші з пляшкоподібними плодами. Важливо також, щоб у плодів був вишуканий смак.

Ще одна вимога – придатність до зберігання й витривалість у торговому обігу, зокрема й транспортабельність.

Усім цим вимогам відповідають сорти груші Ракета, Абат Фетель, Конкорд, Осінь Буковини, Амфора, Вересневе Дево, Конференція, Бере Боск.

Можна поміркувати й про вирощування сортів, плоди яких великі й сягають вагою 800 г. Це Бере Люка, Тающая, Крупноплідна,  Ноябрська, Вродлива.

Утім, закладаючи сад, слід віддати перевагу тим сортам груші, які вдаються у зоні, де розташоване господарство.

Деякі види груш вирощують як декоративні або плодові дерева. У 2016 році світове виробництво груш становило 15 млн тонн (оцінка міністерства сільського господарства США). Найбільшим виробником груш є Китай. Культурні сорти груш здебільшого належать до виду Pyrus communis, синонім Pyrus domestica. У Східній Азії широко вирощується Pyrus pyrifolia.

Сорти груші, як і яблуні, діляться на літні, осінні і зимові. Осінні та зимові сорти її більш вимогливі до тепла, ніж сорти яблунь цих же груп. Тільки при достатній кількості тепла плоди груші досягають високих смакових якостей. Для цього необхідно не менше 110—120 днів з середньодобовою температурою вище 15 °C. Більш вимогливі до тепла сорти типу Бере, які вирізняються маслянистою, соковитою, ароматною м’якоттю прекрасного смаку. У районах Полісся та Лісостепу, особливо для великоплідних ніжних сортів, потрібно підбирати захищені від вітру ділянки, які добре прогріваються. Слід також пам’ятати, що їх дерева пошкоджуються опіками.

Груша має найкращу збудливість бруньок, але меншу паростковідтворну здатність ніж яблуня. Тому крона у неї менше загущувальна, ніж у яблуні, на гілках значно більше утворюється кільчаток, які періодично потрібно омолоджувати. Однорічні прирости ростуть сильніше, відходять більш відкритим кутом, дерева виростають високі, з пірамідальною формою крони. Груша має ламку деревину, через що скелетні гілки під вагою плодів часто відламуються. У зв’язку з цим велике значення набуває зниження крони, переклад пагонів продовження скелетних гілок на зовнішні прирости для збільшення їх кута відходження.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.