ТОВ «С-Росток» (Миколаївська обл.)  обробляє майже 6000 га, на 800 га вирощує овочі борщового набору: буряки, моркву, селеру, капусту, а головною культурою є ріпчаста цибуля. Для її виробництва в господарстві використовують передові технології, деяка техніка була виготовлена на замовлення під потреби виробника. Керує ТОВ «С-Росток» директор Рустамджан Садрідінов, який поділився досвідом ведення цього непростого бізнесу.

Наразі компанія використовує найсучасніші технології, які існують у світі в галузі овочівництва. Коли ми починали вирощувати овочі 36 років тому, на гектар потрібно було найняти 15–20 робітників. Люди вручну сапали, збирали продукцію.

Зараз у «С-Росток» на 15 га припадає один штатний робітник, та за потреби сезонні працівники. Всі операції максимально механізовано. У нас є така техніка, яку більше ніхто в Україні не застосовує. Наприклад, маємо комбайн для збирання цибулі. Його спеціально пристосували під таку технологічну схему садіння цибулі, яку ми застосовуємо. Спеціально під нас зібрали сівалку Monosem: ми попросили зробити можливість регулювання відстані між стрічками, висіву з одночасним внесенням пестицидів, добрив, із розкладанням крапельної трубки. Для цього ми їздили в штаб-квартиру Monosem у Франції, в Нант, пояснювали свої вимоги до техніки та побажання. Нас там уважно вислухали, придумали, як посилити раму, і в результаті ми отримали ту сівалку, яку хотіли. А якісний сервіс забезпечила компанія Agrimatko.

Наше господарство  вирощуює овочі на площі у 800 га. Це великий обсяг, можливо, найбільший серед усіх овочівницьких господарств в Україні. В наявності є складські приміщення для якісного зберігання продукції. Постійно на дослідних ділянках випробовуються нові ЗЗР, добрива, адже світ не стоїть на місці, щороку з’являються цікаві розробки. Ті новинки, які добре зарекомендували себе на дослідних ділянках, застосовуються на виробничих площах. Цього року хочемо розгорнути систему повного GPS контролю.

Велике значення в будь-якому бізнесі має персонал. Щоб утримати спеціалістів, платимо їм достойну заробітну плату.

 В овочівництві полив та обприскування — основні технологічні операції. Зокрема, обприскування потрібне всі 130 днів вегетації овочевих культур. Завдяки самохідному обприскувачу ми в чотири рази скоротили кількість задіяної техніки та механізаторський штат. Замість чотирьох причіпних обприскувачів і восьми працівників залишився один самохідний обприскувач і двоє механізаторів.

Крім того, новий обприскувач дав змогу істотно підвищити рівень безпеки на робочому місці для механізаторів. Тепер механізатор працює в закритій кабіні з позитивним тиском, розташованій відносно високо, над рослинами. Працювати із самохідним обприскувачем зручніше, проконтролювати якість обробки — простіше. Технологічні колії на наших полях замість 20% займають лише 7%, а на поливних землях це дуже важливо.

Завдяки співпраці з компанією Agrimatko в нас немає проблем із сервісним обслуговуванням техніки. Коли одного разу виникли проблеми й українські спеціалісти не могли відремонтувати самохідний обприскувач, за дві доби викликали спеціаліста з Бразилії й запустили техніку в роботу.

На підприємство пробувало постачати цибулю в Азію та на Близький Схід, в Африку. За якістю наш товар має високі оцінки, нарікань немає. Нашу цибулю чистили, відправляли у Велику Британію та Польщу. Однак у постачанні на далекі відстані найбільша проблема — дорога логістика. У голландців перевезення цибулі в Індію обходиться в один цент на кілограм продукції. У нас перевезення цибулі в Корею додає в ціні 15–25 центів до кожного кілограму. Крім того, оформлення документів ще здорожує продукт.

Через агресію Росії ми не можемо працювати в рамках СНД, адже немає можливості для транзиту в країни Середньої Азії. В Європі наш товар не потрібен, хіба що у виняткових випадках у неврожайні роки. Але неможливо збудувати серйозний бізнес із надією на неврожай сусідів.

Минулого року високі ціни на овочі та нестача овочевої продукції виникли не випадково. Це наслідки державної політики. Держава не реагувала, коли вартість овочів була меншою за собівартість, тому чимало овочівницьких підприємств, зазнавши збитків у попередні роки, скоротили площі під овочами, перейшли на вирощування сої та кукурудзи або й зовсім пішли з аграрного бізнесу. Вижили ті, хто зміг пережити роки з низькою маржинальністю, зуміли знайти нові ринки, мінімізувати витрати.

Останнім часом намітилися деякі позитивні зрушення. Ми вітаємо зусилля держави з наведення порядків у поверненні ПДВ та реєстрації працівників. Це структурує бізнес, робить його прозорішим. Можливо, темпи розвитку сектора не такі швидкі, як 15 років тому, але ми налаштовані оптимістично.

Повідомляє AgroTimes

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.