Наразі питання вирощувати сою чи ні, перед українськими аграріями уже не стоїть. Площі посівів цієї культури в Україні постійно зростають. Цьому сприяє економічна продуктивність та наявність сучасних високоефективних агротехнологій.

На ринку представлено чимало високопродуктивних сортів сої як української, так і зарубіжної селекції, широкий спектр засобів захисту рослин — від грунтових гербіцидів до дефоліантів; мінеральні добрива, інокулянти, а також вся необхідна техніка. Проте середня врожайність сої в нашій державі все ще залишається нижче ніж у світі (1,7 проти 2,3 тонн з гектара). Головною причиною є невчасні, неправильні або навіть нераціональні рішення, прийняті щодо вирощування культури.

Одним із обов’язкових аграрних прийомів вирощування сої є інокуляція насіння біологічними препаратами бульбочкових бактерій — саме обов’язковим, а не вирішальним. Реалізація азотфіксуючого потенціалу зернобобових культур залежить від безлічі факторів. Насамперед від агрокліматичних умов, властивостей грунту, забезпеченості рослин елементами мінерального живлення, наявності у грунті специфічних бульбочкових бактерій. Вивченням цих факторів з метою управління процесом азотфіксації для підвищення продуктивності зернобобових культур займаються у відділі агроекології і біобезпеки Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук.

Грунтуючись на теоретичних та експериментально перевірених знаннях, розглянемо основні моменти цього питання.

Якість посівного матеріалу — один із головних критеріїв отримання високих і стійких урожаїв. Оскільки лише здорове насіння може дати однорідні та дружні сходи, забезпечити розвиток усіх послідовних стадій розвитку рослин сої від початку проростання до збирання врожаю.

Одним із факторів, що обмежує активність симбіозу сої і бульбочкових бактерій — є підвищений рівень кислотності грунту. Діапазон значень рН грунтового розчину для симбіозу сої коливається від 5,5 до 8,5, проте потужний симбіотичний апарат соя формує за оптимальних значень рН від 6,6 до 7. На кислих грунтах рослини сої утворюють значно менше кореневих волосків, знижується поглинаюча здатність кореневої системи, сповільнюються обмінні процеси в рослині. Крім того із літературних джерел відомо: кислі грунти містять значну кількість бульбочкових бактерій, але за таких умов вони втрачають вірулентність та активність.

Нестача вологості негативно впливає не лише на рослини сої, а й на бульбочки. В результаті відбуваються певні зміни у фотосинтезі, що у свою чергу викликає дефіцит вуглеводів у рослинному організмі. Оскільки включаються механізми збереження і всі поживні елементи витрачаються на побудову та розвиток кореневої системи, а саме нових корінців для «пошуку» води. Таким чином, нестача вуглеводів у рослині знижує активність рівня азотфіксації, що спричиняє некротичні процеси у бульбочках. Після нормалізації водного обміну в рослині, яка перенесла водний стрес, старі бульбочки вже не відновлюють своїх функцій. Водночас на периферійних корінцях кореневої системи утворюються нові дрібні бульбочки, рівень фіксації азоту яких значно нижчий ніж тих, що втратили життєздатність.

Активність бульбочкових бактерій значною мірою залежить від забезпечення їх джерелом енергії. Допоки в рослинах сої не починається формування насіння та складаються сприятливі умови навколишнього середовища, бактеріальні віроїди у бульбочках використовують у своїх обмінних процесах вуглеводи для свого розвитку і діяльності. Після того як починає наливатись насіння, відбувається відтік вуглеводів та закладання їх у вигляді поживних речовин ендосперму. У бульбочках, тим часом, дефіцит вуглеводів спричиняє зниження всіх фізіологічних процесів, у тому числі й фіксації азоту, і зрештою відбувається старіння та відмирання бульбочок.

Використання цієї інформації допоможе аграріям приймати управлінські рішення щодо забезпечення комплексу необхідних заходів, що дадуть змогу максимально використати потенціал біологічної фіксації азоту від фази бутонізації до утворення бобів. Питання підживлення, внесення стимуляторів росту та обробки пестицидами доцільно вирішувати до початку фази бутонізації. У фазі визрівання насіння виробничники мають зосередити увагу на заходах, що забезпечують збільшення вмісту протеїну в бобах, та вчасно зібрати врожай із найменшими втратами.

Ось такі прості секрети необхідно знати тим хто вирощує сою, аби максимально реалізувати природно закладений та генетично обумовлений азотфіксуючий потенціал бобово-ризобіальної системи та отримати врожай на рівні світового, а той і краще.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.