Вирощування кіз на м’ясо ніколи не було цілеспрямованою роботою. Так у козівництві ведеться й по сьогодні. До того ж м’ясо деяких порід кіз має специфічний запах, який не завжди сприймається споживачами.

У світі налічується близько 5 млн особин кіз м’ясних порід – втричі менше, ніж представників молочних порід.

М’ясні стада кіз зазвичай зосереджуються у фермерських господарствах та іноді – на спеціалізованих фермах, звідки м’ясо забирають на спецзамовлення.

Нині існує кілька м’ясних порід, які обмежені територіально в межах певних країн. Найкращою з них є бурська порода (інша назва — бостер), виведена у ПАР і поширена, крім цієї країни, у США та Новій Зеландії.

Бостери — це великі кози, їхні дорослі особини досягають маси від 90 до 135 кг. Вим’я бурської кози може мати не дві, а чотири дійки. Кози цієї породи швидко ростуть, можуть приводити потомство цілий рік, мають високу стійкість до хвороб і швидко адаптуються до будь-якого, особливо спекотного, клімату. Їхнє м’ясо має ніжний смак, схоже на телятину і тому має доволі високу вартість.

Самців бурських кіз часто використовують для схрещування з нубійською породою для отримання м’ясо-молочних гібридів. Спокійний норов і темперамент, добрі материнські якості – причина значного поширення цієї породи у світі.

Окрім бостерів, варто відзначити ще дві м’ясні породи.

Кіз породи кіко вивели в Новій Зеландії, вони поширені в США, Австралії та країні їх виведення.  Грецька місцева порода зустрічається в гірських областях Греції, зокрема на острові Крит. Жива маса самок обох порід коливається від 40 до 60 кг, самців – до 70-90 кг.

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.