В Україні знову намагаються запустити механізм аграрного страхування. На цей раз — за прикладом США. Хоча, як показує практика, у нас краще функціонує модель, яка добре себе показала в Африці.

Наразі агрострахування переживає черговий сплеск.

Ринок агрострахування в Україні поки що досить незначний. Частка застрахованих площ становить усього 6,5% від загальної їх кількості, а обсяг страхових премій (внесків, сплачених страховим компаніям) — лише 7,39 мільйонів доларів. Також існує ще один сегмент ринку агрострахування, який відслідкувати з України практично неможливо: коли іноземні компанії або вітчизняні агрохолдинги через свої офшори страхуються за кордоном. А так роблять, здається, всі у кого є така можливість.

Однак не дарма ще древні зауважили, що все пізнається в порівнянні. І якщо подивитися на графік основних показників агрострахування в Україні, то виявляється, що з 2015–2016 років ця сфера переживає позитивну динаміку — вже третю за останні півтора десятки років. Перша з них припадала на 2005–2007 роки, коли держава надавала компенсацію 50,24% вартості страхових премій, якщо вони не перевищували 5,3%. Але вже на 3-й рік роботи програма почала «здуватися» попри те, що фінансування з бюджету ще виділялося. Як пояснює координатор проекту Міжнародної фінансової корпорації (МФК) «Розвиток фінансування аграрного сектору в Європі та Центральній Азії» – Андрій Заріпов, більшість компаній, які взялися за агрострахування, не мали в своєму штаті відповідних спеціалістів. Та, головне, — процес отримання компенсації був настільки складним, що пройшовши цей шлях раз, частина аграріїв втрачала повне бажання його повторювати навіть на умовах часткової компенсації витрачених коштів бюджетом. «Спочатку слід було заплатити премію страховій компанії повністю, потім зібрати купу документів, віднести до районного управління сільського господарства, і при цьому ще щось заплатити. Отже, щоб система працювала, одних субсидій з бюджету недостатньо», — відзначає Андрій Заріпов.

Другий сплеск припав на 2011–2013 роки, але тоді він був значною мірою штучним. Аграріїв заганяли в офіційний пул, створений з 4 наближених до влади страхових компаній. Однак коли ті, хто застосовував адміністративний примус, вкупі з власниками деяких страхових компаній втекли з України, агрострахування пішло на дно. 

Зараз певні сили теж хотіли поновити дію подібної схеми. Однак їхній законопроект був відхилений. Адже МФК переконала Міністерство агрополітики, а з ним — і інші владні структури, йти іншим більш ефективним  шляхом. А саме — американським, де при федеральному Міністерстві сільського господарства створено офіс управління ризиками. Цей офіс покликаний розробляти стандартні продукти і, відповідно, стандартні договори, де б уже не було різноманітних «викрутасів дрібним шрифтом» або взятих зі стелі різноманітних довідок та інших папірців, які б ускладнювали отримання страхових виплат. Тобто, – держава інформує, розробляє страхові продукти, а страхові компанії працюють у цьому сегменті без додаткових обмежень.

Подібний сектор у складі 3 чоловік створений і в нашому Міністерстві аграрної політики. Однак він щойно взявся за призначений йому обсяг роботи. Тому вітчизняні аграрії поки що не довіряють страховикам. «Мені 3 місяці тому камінь потрапив у лобове скло, і я досі не можу отримати відшкодування. Чого ж тоді чекати, коли я прийду за сотнями тисяч відшкодування?», — нерідко доводиться чути від фермерів та керівників сільгосппідприємств.

Натомість страховики не довіряють аграріям, звинувачуючи останніх у шахрайстві, в порушенні технології. Підвищити рівень прозорості договорів зможе створення хороших, якісних продуктів.

Індексне страхування набуває популярності прискореними темпами. Втім, навіть у США не все було так успішно, як зараз. Там агрострахування стимулювалося на державному рівні ще з 30-х років, коли катастрофічні посухи й пилові бурі розорили не одну сотню тисяч фермерських господарств. Тим не менше, аж до 1996 р. страхування охоплювало лише 20% фермерських господарств. І лише коли держава поставила питання руба — допомогу отримує тільки той, хто страхується — картина змінилася на діаметрально протилежну.

В Україні певним стимулом страхування виступає робота Аграрного фонду та ДПЗКУ, котрі вимагають страхувати майбутній урожай, який фінансують.  

Подібний принцип застосовує й індексне страхування, яке робить в Україні тільки перші кроки, однак встигло добитися вже перших успішних результатів. Воно відрізняється від класичного страхування тим, що страховим випадком стає не недобір урожаю або падіння цін на продукцію нижче обумовленого рівня, а несприятливі метеорологічні умови, які є виступають причиною неврожаїв.

Важливою перевагою індексного страхування є те, що для визначення страхового випадку не обов’язково виїздити на місце і робити оцінку збитків, залучаючи досить високооплачуваних фахівців-оцінювачів. Страховий випадок можна визначити за даними метеостанцій чи навіть за супутниковими даними, наприклад, показник індексу вегетації, який чітко показує, наскільки вигоріла рослинність під час посухи.

Індексне страхування вигідне також і тим, що воно передбачає досить гнучкі, і при цьому, що дуже важливо, — прозорі, умови страхування. Наприклад, можна застрахуватися від 5-денної посухи, а можна — від 10-денної, і т. д. Тобто, аграрій може сам обрати оптимальну для свого бюджету вартість страхування, котра, як відомо, тим вища, чим більше ризиків покриває страховий договір, і тим дешевша, чим менше покриття ризиків.

Прозорість індексного страхування, його простота і відсутність необхідності у виїзді на місце оцінювачів спричинила значну популярність такого страхування  на африканському континенті, де в аграрному секторі переважають дрібні фермерські господарства.

За досить невеликий проміжок часу цей страховий продукт набув популярності і в Україні. Так, якщо класичним страхуванням, яке впроваджується з початку століття, було охоплено майже 1,21 мільйонів гектарів, то індексним — вже 420,34 тисяч гектарів. Кількість договорів класичного страхування становила близько 1200, а індексного — близько 800, що свідчить про те, що останньому віддають перевагу малі виробники. І хоча за класичною схемою було застраховано сільськогосподарських ризиків на 240,84 мільйонів доларів, а за індексною — всього на 17,38 мільйонів доларів, у першому сегменті страхового ринку виплати становили всього 5,77 мільйонів гривень при 208,69 мільйонів гривень заплачених премій, тоді як за індексного страхування за обсягу премій 17,42 мільйонів гривень виплати становили майже 1,68 мільйонів гривень.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.