Фізаліс — культура для України не нова. Її вирощують тисячі дачників по всій Україні. Багато з них роблять з фізалісу смачне варення або консервують його. Однак, зараз у світі нараховується щонайменше 70 видів фізалісу (за деякими даними — до 90), та лише кілька з них мають промислове значення.

Фізаліс, який вирощують українські дачники, поділяють на два різновиди: овочевий і садовий, або декоративний. Як можна здогадатися з назви, перший вирощують заради плодів масою від 20 до 150 г, які нагадують помідори, другий — заради  обгорток навколо плоду, які нагадують жовті напівпрозорі ліхтарики, іншими словами — для краси.

Овочевий фізаліс добре прижився на території колишнього СРСР, де виведено низку зимостійких сортів. Але тут є один нюанс.

Овочевий фізаліс — це робоча назва виду Physalis philadelphica. Садовий, тобто той, що на території колишнього СРСР вирощують як декоративний, має наукову назву Physalis franchetii.

Натомість фізаліс, плантації якого масово насаджують у низці країн світу — це так званий ягідний фізаліс з плодами масою до 12 г, що відноситься до видів Physalis pruinosa (суничний) або Physalis peruviana (перуанський).

Другий більш урожайний: один з дослідів у США показав урожайність суничного на рівні 3,1 т/га, а перуанського в тих же умовах — 3,5–6 т/га. Також до ягідних зараховують види Physalis pubescens (опушений) і Physalis floridana (флоридський), які наразі вирощують лише любителі.

Чому ж у світі роблять бізнес не на тих видах і сортах, що поширені в Україні на сьогодні? Самі українські й російські дачники пишуть, що смак овочевого фізалісу часто розчаровує. Смачні плоди, за їх відгуками, вдається виростити лише тоді, коли цьому сприяє погода, тобто, коли багато сонця, а опадів небагато. В протилежному ж випадку овочевий фізаліс доводиться консервувати, маринувати, варити варення — іншими словами, якщо погода підвела, господині кличуть на допомогу свої кулінарні таланти.

Як приклад широкого комерційного впровадження фізалісу наводять аграріїв зі США. Але там підприємницькому таланту місцевих фермерів сприяє сама природа. Адже батьківщина фізалісу, цього пасльонового родича томату і картоплі — саме американський континент. Та серед країн, де фізаліс вирощується в промислових масштабах, переважають тропічні: Колумбія, яка є найбільшим у світі виробником цієї культури, Бразилія, Уганда, Індія, Малайзія, Філіппіни, Венесуела, Габон, Еквадор, Австралія, південний Китай, американський штат Гавайї. Втім, вирощують фізаліс і в Англії та Нідерландах.

Вся різниця в тому, що в тропічних країнах фізаліс вирощують як багаторічний кущ, а в помірному кліматі – в однорічній культурі.

Ягідний фізаліс — рослина заввишки 60–90 см, хоча в багаторічній культурі інколи виростає й до 1,8 м. Ягода має діаметр 12,5–20 мм. Плід виростає жовто-червоним, з гладенькою шкіркою, соковитим м’якушем, який містить багато дуже дрібних насінин.

Як пишуть науковці , культура вимагає багато сонця і захисту від сильних вітрів, великої кількості опадів під час вегетації і малої під час дозрівання плодів. Фізаліс росте на будь-яких добре дренованих грунтах, але найкращі — піщані або вапняково-гравійні. На родючих алювіальних грунтах рослина «жирує», демонструючи надмірний вегетативний ріст, але плоди не набирають достатньо насиченого відтінку. Натомість на відносно бідних піщаних грунтах  збирають хороші врожаї. Там, де є проблеми з дренажем, фізаліс вирощують на похилих ділянках або на грядах. Оптимальний рН грунту — 5,5–6. В посуху вегетація припиняється. За сухої погоди культура потребує зрошення.

Ягідний фізаліс часто вирощується з насіння. Насіння дуже дрібне: маса 1000 насінин становить усього 3,5–5,6 г. Відтак гектарна норма насіння — 70 г. Покращити результати допомагає повітряна очистка насіння.

В промислових масштабах фізаліс вирощують зазвичай через розсаду. Оскільки фізаліс — родич томату, то підготовка грунту під нього приблизно така сама. Якщо субстрат для вирощування розсади готують самостійно, то для нього беруть 2 частини грунту, 1 частину піску і додають перегній.

Середня врожайність становить близько 3 т/га.

Продуктивність збиральника становить приблизно 18 л ягід на день на початку та в кінці сезону і 90 л на день у його розпал.

Після збирання потрібно розлущувати оболонку, яку рослина утворює навколо плодів. Якщо робити це вручну, то продуктивність становить 4,5–5,5 кг/год. Однак в Університеті шт.Гавайї розробили механічну установку, яка робить це в 4–5 разів швидше.

Ягоди фізаліса лежкі. В сухих умовах ягоди можуть зберігатися кілька місяців. Якщо ягоди планується транспортувати, краще не розлущувати оболонку.

На жаль, фізаліс хоч і стійкіший до хвороб, ніж томат, але уражується і ними, і шкідниками. Найпоширеніші шкідники фізалісу: волохаті блішки (Epitrix papa), зелена цитрусова попелиця (Aphis spiraecola), один з видів жуків-крайовиків (Phthia picta). Проти цих комах є інсектициди, але в літературі рекомендується як більш ефективний спосіб боротьби зі шкідниками профілактика та дбайливий догляд за плантацією.

Фізаліс залишається нішевою культурою, маловідомою широкому споживачу. Однак спроби просування його на ринок були успішними. Так, в Англії під час 2-ї світової війни, консервований фізаліс продавався невеликими партіями. А зараз, як розповідають очевидці, у США на фермерських ринках ці ягоди розлітаються, як гарячі пиріжки.

А нещодавно, як стверджують аграрії,  у фізаліса з’явилися нові перспективи стати «другою суницею», натякаючи на популярність серед споживачів ягід. І все завдяки найновішим генетичним технологіям – так званому генетичному редагуванню. Завдяки цьому вдалося позбутися недоліків цієї культури, що заважають її промисловому вирощуванню.

Зараз команда дослідників працює над вдосконаленням відтінку і смаку ягід. Однак просування фізалісу на ринок вимагатиме великих зусиль.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...