Якби з рибного промислу прибрати корупційну складову, то риба українцям обходилась би як мінімум на 50% дешевше. А її споживання було б значно більшим «натягнутих» для статистики 10,7 кілограмів на людину. Таку думку в ефірі AgroFM висловила Олена Сидоренко, директор НДІ «Держводекологія» та професор Київського національного торговельно-економічного університету.

За її словами, одні лише «відкати» рибалок контролюючим органам сягають 60% від виловленого. Ясно, що це здорожчує продукт для споживачів.

При цьому ефективність роботи рибохорони знаходиться під великим сумнівом. За 2017 рік вони виписали штрафів на 90 млн грн, з них до казни поступило лише 3 млн. А на утримання всього апарату бюджет витрачає понад 400 млн грн.

З кожним роком якість риби на ринку погіршується, споживають її все менше. Асортимент теж до цього не заохочує. Якісна імпортна продукція є скоріше преміальною, вона не доступна пересічним українцям.

«Нещодавно я аналізувала якість ікри з супермаркету доступного сегменту – в межах 100 грн за баночку в 80-100 грамів. Всередині баночки – місиво, яке дуже віддалено нагадує ікру. Такий продукт не може бути корисним. В несвіжій ікрі розкладаються органічні речовини, вона перетворюється на яд. А якісна ікра з Аляски, звісно, дуже дорога», — розповідає Сидоренко.

Хоча, зазначає вона, споживач не має задумуватися, що знаходиться в баночці, яку він купує. Там повинна бути безпечна продукція. Вона може бути інакшою за розміром, кількістю, але не наносити шкоду здоров’ю.

Директор «Держводекології» також нарікає, що Держрибагентство вже третій рік не приймає їх програми по дослідженню безпечності рибної сировини. В Україні зараз зовсім не вивчається іхтіопаталогічний стан риби, її хвороби, стан водойм та води.

Як наслідок – численні захворювання ботулізмом. І їх не стане менше, бо риба вирощується в забруднених водоймах.

Натомість затверджуються всі програми, які стосуються рибних запасів. «Тобто Держрибагентству важлива лише кількість риби. Вивчення безпечності риби їх не цікавить, адже не вкладається у корупційні схеми», — запевняє спікер.

Наприклад, нещодавно в Київському водосховищі було виявлене вірусне захворювання щуки — саркома. Але це сталося випадково, ситуацію ніхто не моніторить.

Фахівець розповідає, що таке захворювання змінює поживну цінність риби, спонукає до утворення язв на її тілі. Безпосередньої небезпеки для людини це не несе, якщо не споживати рибу в сирому вигляді, і якщо на ній немає дуже глибоких язв. Але поширення хвороби сприяє загибелі риби, забрудненню навколишнього середовища.

Зараз є законодавчі ініціативи, які передбачають розподіл функцій, де рибагентство не займатиметься вивченням запасів риби. Це буде прерогативої Мінекології. А Держрибагентство має взяти на себе продовольчу безпеку, підсумувала фахівець.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.