Дмитро Громов, головний редактор AgroDay

Хочу сказати не популярну для українського агарарного мейнстріму річ. Втім, це говорять вже і по той бік, куди ми звернені зі складеними долонями, встромивши коліна в жирний чорнозем.

Ну ось, наприклад, Європа відмовляється від вертикальних ферм, тому що вони з’їдають в 14 разів більше енергії, ніж звичайні. А ми їх жадаємо на аграрних “смарт” форумах.

Це і зрозуміло, іспанець змиє воду в сортирі тільки після того, як туди сходить вранці вся родина, німець помиє чашку з-під кави, тільки коли поп’є з неї кілька разів протягом дня, а у нас й лічильники далеко не скрізь встановлені.

Ми беремо від життя все — і для повного щастя нам не вистачає лише вертикальних ферм.

Або ось Британія чекає Брексіта, зокрема, аби відмовитися від європейської системи дотування фермерства. Мовляв, через таку підтримку аграрії руйнують дике середовище, розорюють середовище проживання унікальної флори і фауни.

В Україні дотації — Святий Грааль, втім, давно вже здобутий потрібними людьми. Якби так сталось в ЄС, то може і не довелося б переживати про загублені фермерами землі.

Або ось ще мантра, яку повторюють і повторюють численні аналітики: «Інновації». Але, по-перше, одними інноваціями хороший бізнес не зробити.

А по-друге, наприклад, канадські фермери прекрасно справляються і без них. Наприклад, навіщо їм прилад для вимірювання щільності грунтів, якщо вони роблять цю процедуру дідівськими методами.

Використовувати вінтаж замість дорогої сучасної техніки — ще один висхідний тренд американської глибинки. До нас же, як у відомій пісні Чижа, «все завжди доходить із запізненням на кілька днів».

Часто українські фермери, отримавши перші доходи, набирають собі побільше техніки — причому вроздріб, різних марок і подорожче. Навіщо? Та просто соромно на дешевій “тачці” по полю їздити, навіть якщо сам живеш в халупі і платиш найманому персоналу копійки.

Міські піжони, втім, живуть за тим же принципом — знімна квартира, кредит і дорогий лімузин.

Тим часом старіючі американські фермери, яких все більше і більше, не знають кому передати свої угіддя — молодняк воліє розвивати міські ферми. Вони чудово вписуються в черговий набір модного «урбанарія» — фалафель, барбершоп, коворкінг.

Стиль прогресивних міських фермерів цивілізованого світу копіюють міста найбідніших африканських країн. Але їх зрозуміти можна — там в нетрях мегаполісів немає ні роботи, ні їжі.

Наприклад, жителі столиці Уганди споруджують на дахах «гідропоніку» з каналізаційних труб і яєчної шкаралупи.

Але навіщо старіючій лондонській топ-моделі вирощувати овочі і фрукти на автобусних зупинках? Не інакше, щоб світ рятувати або слідувати за невгамовним прискоренням нейронів, якім потрібно все більших вишукувань.

А ось респектабельних заможних австралійських фермерів в пустелі не рятують від посухи навіть серйозні інновації — і вони змушені кидати бізнес просто так, тобто навіть не дарма, тому що їх худоба вимирає.

В першу чергу клімат, а не інновації і прогрес, як і раніше, продовжує керувати аграріями, біржами, цінами.

З урахуванням глобалізованого зближення віртуальних кордонів країн і навіть континентів процес набуває швидкість передачі онлайн-з’єднання. Пройшли зливи в США – подорожчав соняшник в Україні.

Таке враження, що коммодітіз, та сама біржова сировина, — головне, на чому тримається світовий аграрний ринок. Тепер прогресивні вчені додали ще одну тривогу — зернові постраждають через зміну клімату.

А всесвітню суш наближають ще й корови зі свинями, які викидають в атмосферу вуглекислий газ. Отже, щоб людству вижити, потрібно скорочувати споживання м’яса до одного разу на тиждень.

Так, населення кулі і справді стане на кілька мільярдів більше, і воно теж має властивість дихати і випорожнюватися. Але щось мені підказує, що через падіння коммодітіз постраждають тільки «преси» в банківських сейфах їх виробників і перекупників.

Корови і кабанчики псують повітря? Скажіть це нашим селянам – покрутять пальцем біля скроні. Подив викликає і офіційна статистика по українському м’ясу: імпорт перевищив експорт.

Можна, звичайно, подумати, що таки «вмерло» України сало, якщо не знати, що 80 % свинини і яловичини виробляють домогосподарства, і менше 5% з них хочуть звітувати про це податковій.

Зайдіть на будь-який ринок, та й в будь-який двір спального району вранці, де прилавки ломляться від парної свинини, молока, сиру, домашньої ковбаси.

А дешевий імпорт — обрізки, трімінг, ціна якому $1,5 за кг, йде на ту саму ковбасу, яка щільними батареями висить в українських мережах супермаркетів.

Ось так все змішалося в світі облому. І десь на краю хаосу знаходиться справжнє Ельдорадо для Заходу — Україна. Ось тільки недавно вийшло американське дослідження, що холдинги, а не дрібні фермери, — таки найпрогресивніша форма розвитку агро.

Футоши Ямаучи, професор Міжнародного НДІ продовольчої політики (США), називає політику підтримки малих господарств в Азії помилковою.

Так Україна опиняється на самому гребені хвилі передової економічної думки!

Підозрюю, це тому, що сюди ще не настільки проник тренд «недоречної людини», хоча тенденція невгамовного прискорення нейронів неминуче торкнулася, як і підвищення врожайності будь-якими засобами, в тому числі і гліфосатом.

Хрест глобального потепління нам теж доведеться нести разом з усією планетою, але і тут ми вже знайшли позитивні сторони: Херсонська, а за нею і Запорізька область почали вирощувати ківі і шафран.

Словом, ом мані падме хум, що означає; «Шукайте перлину в квітці лотоса, розсійте незнання і заплутаність, розчиніть жадібність і злість». А зима хоча і близько, але все одно скоро літо.

Дмитро Громов, головний редактор AgroDay

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.