У сімферопольських супермаркетах, як і в будь-якому іншому гастрономі анексованого Криму, можна зустріти «ностальгічний» для місцевих жителів набір українських продуктів.

Наприклад, харківську “Мівіну”, корнішони “Верес”, кетчуп “Чумак”, майонез “Торчин”, воду “Моршинську” і пиво “Чернігівське”, пише у своєму дослідженні «Фокус».

У список свіжих продуктів виробництва України, що вільно продаються на півострові, входить також кілька марок української горілки, пиво “Оболонь”, соуси і макарони “Торчин”, “Верес”, “Чумак”, морозиво “Ласунка” і вода “Поляна квасова”.

З початку анексії в 2014-му українські продукти стали пропадати з кримських прилавків, їх заміняли товари з Краснодарського краю, проте з роками їжа з України відвоювала свої позиції як більш якісна, на думку опитаних «Фокусом» місцевих жителів.

І це незважаючи на те, що з кінця 2014 року Росспоживнагляд наклав заборону на ввезення українських товарів на півострів, а з січня 2016 року і Україна заборонила поставки своєї продукції на тимчасово окуповані території.

Тим не менш, підприємці знайшли лазівки для подолання санкцій, і вищеназвані продукти приїжджають в Крим легально.

Схема проста: українські компанії, що не потрапили під російське ембарго, торгують з дилерами материкової Росії, а ті відправляють вантаж на півострів.

Виробники горілки і пивовари використовують більш складний шлях: вони відкривають виробництво в Росії або дають право російським компаніям використовувати їх торговельну марку.

Наприклад, горілку Nemiroff виробляють «Об’єднані пензенські горілчані заводи», «Башспирт» і «Татспиртпром». А у корпорації “Оболонь” підписаний договір з “Московською пивоварною компанією”, і в серпні в Москві почали розливати їх пиво.

«Торгівля з РФ у нас не заборонена, і відкривати виробництво на території країни-окупанта — це історія з розряду «чисто бізнес», а не з області патріотизму та моралі, — каже Юлія Тищенко, аналітик Українського незалежного центру політичних досліджень. — Тим більше, донедавна український бізнес мав яскравий приклад — Липецьку фабрику «Рошен». Випущені там шоколадки продавалися і в Криму».

Найбільше виграла в торговельному відношенні від україно-російського конфлікту Білорусь, кажуть аналітики. Саме через неї йде реекспорт українських харчових продуктів в РФ. Наприклад, яблука.

Там же відкрили свої виробництва деякі українські виробники — “Верес”, “Баядера Груп”, Nemiroff.

Український колорит стали використовувати російські виробники. Наприклад, одна з мінеральних вод, які виробляються в Кисловодську і продається в Криму, називається “Наша поляна квасова” і копіює етикетку українського виробника з аналогічною назвою.

Виробник морозива “Еліт Крим” використовує дизайн упаковки торгової марки “Рудь”. У магазинах півострова можна також знайти лимонад “Живчик” під маркою «Оболонь», вироблений на Севастопольському заводі напоїв.

Хоча Андрій Ярешко, директор з корпоративних питань компанії «Оболонь», запевняє, що її договори з цим заводом вже не діють, і жодних фінансово-господарських відносин з ним вона не має.

Водночас Севастопольський завод сплачує податки в Херсонській області і має подвійну реєстрацію — і в Україні, і в Росії.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.