Чому інновації ще в агросекторі поки не працюють на повну силу?

Ми сьогодні говоримо про штучне м’ясо, вертикальні теплиці і дрони, але як виробники агропродукції забуваємо, що повинні орієнтуватися насамперед на споживача, і він насправді вирішує, що нам робити.

А споживач сьогоднішній дуже різний: відрізняється і за доходами, і за релігією, і за способом життя (наприклад, вегетаріанці). Він більш сегментований, вимагає свіжих продуктів від локального фермера і ківі на столі цілий рік.

Споживач з одного боку хоче кавуна без насіння, а з іншого — не бажає дорого платити за таку продукцію. Класичного середнього споживача вже немає. Слідом за споживачами сегментуються і виробники.

Типовий фермер сьогодні має капітал, землю, робочу силу. Як поводитися з технікою і технологією, йому досконально пояснить їх фірма-виробник. Але фермер ще й залежить від думки сусідів.

На іншому полюсі — велике підприємство. Це величезний механізм, що складається з менеджерів робочого персоналу, зі складною системою управління. І інновації туди приходять спочатку через керівництво, але йому не слід забувати про нижчий рівень.

До трактористів і доярок інновації часто не доходять, і вони часто не розуміють, який ефект для їх роботи дає, наприклад, GPS-контроль.

Коли вчені аналізували поведінку людей низької кваліфікації і низького інтелекту, з’ясувалося, що вони вважають себе великими експертами у всіх напрямках. З цим багато в чому пов’язаний і консерватизм в сприйнятті інновацій.

Ми і самі як керівники частково загубилися в інноваціях. Більша їх частка, що впроваджується холдингах, пов’язана з безпекою — щоб менше крали. Не дивно, що рівень нижчого персоналу не відповідає бажанням і впровадженням інновацій у великих компаніях.

як би ми не хотіли використовувати самохідний трактор, ми не доїдемо до поля, якщо не буде дороги

Плюс до цього в Україні немає незалежного консалтингу та незалежної наукової думки.
Наприклад, в Нідерландах — країні-лідері з використання інновацій об’єднані освіта, наука і співробітники компаній. Сполучною ланкою служать консультанти, які працюють із середньою ланкою компаній.

Вони ж тісно працюють з асоціаціями, агрохабами і роблять інновативний вплив на систему освіти.

Як наслідок, точне землеробство широко увійшло в сучасне виробництво в 1990-е, проте до недавніх пір довго стояло на одному місці. І лише кілька років тому в ньому почався потужний ривок. Причому на всіх напрямках його розвитку – автоматизація, зображення, датчики, робота з big data, біоінженерія.

Яке ж майбутнє аграрного менеджера великих компаніях? Наради, складання звітів і планів, куди направити техніку, операційна робота — цього всього не буде. Він стане оператором автоматизованих систем.

Аграрний менеджер майбутнього — це по суті аналітик, який приймає рішення і робить це з допомогою нових розробок.

Тому нам потрібно ще багато чого зробити, щоб інновації працювали. Але, на жаль, в цьому процесі на перше місце я ставлю відновлення інфраструктури. Тому що як би ми не хотіли використовувати самохідний трактор, ми не доїдемо до поля, якщо не буде дороги. Та й освіта і наука в Україні знаходяться на рівні 1965 року.

Щоб залучити інвесторів, нам потрібно відкрити ринок землі, треба відновлювати ефективне зрошення, особливо на півдні, шукати нові зовнішні ринки.

Нам потрібно переглядати трудове законодательтсво і відкривати кордон для більш кваліфікованих кадрів з-за кордону, тому що своїх не вистачає.

Алекс Ліссітса, генеральний директор агрохолдингу «ІМК»

Використані тези конференції «Large farm management 2018»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.