За розрахунками ООН, в Азії щороку з’являється 80 млн нових жителів – це приблизно як одна Німеччина. Це все наші потенційні клієнти, яких треба годувати. Але, звичайно, вони є біднішими, ніж клієнти в Німеччині.

Фактично майже весь демографічний приріст населення світу у 738 млн людей до 2025 року забезпечать три регіони — Субсахарська Африка, Південно-Центральна та Південно-Східна Азія.

Швидше за всіх зростає Субсахарська Африка. Азійські регіони, на відміну від африканських, є більш населеними. Але темпи зростання там все одно дуже високі.

Чим більше з’являється людей, тим менше лишається місця, аби щось вирощувати. Тобто виробництво місцевих продуктів там не зростатиме, а населення збільшується, і вони потребуватимуть імпорту.

Рівень доходів населення у Африці та Азії – неспівставний

В Індії за 10 років з’явиться, умовно кажучи, ще одна Росія за кількістю населення. В Нігерії населення зросте на 50 млн. Китай та Пакистан прибавлять по 38 млн, Конго, Індонезія та Ефіопія – по 26 млн кожна.

Незважаючи на те, що кількість африканців зростає найшвидше, з економічної точки зору треба звертати увагу саме на Азію. Саме там можна буде заробляти гроші. Рівень доходів населення у Африці та Азії – неспівставний.

Говорячи про Азію, ми беремо південно-східну її частину. Центральну Азію ми не розглядаємо. Насправді, вона буде для нас одним з найбільш серйозних конкурентів в сегменті постачання плодоовочевої продукції.

Середньорічне зростання імпорту фруктів та овочів на ринки Азійського регіону є найбільшим в світі — 11,4%, що в грошовому еквіваленті — $3,79 млрд. Імпорт до Африки в середньому зростає на 8% щороку, Америки – на 6,6%, Океанії – на 4,5%, Європи – найнижче, на 2,9%.

Найбільша проблема в Азії – де знайти постачальників харчів

Порівняйте: Україна за рік експортує плодовочевої продукції дещо більше, ніж на $100 млн, а в Азії річний приріст складає $3,79 млрд. Чи знайдеться там нам трошки місця? Питання риторичне.

Найбільша проблема зараз в Азії – де знайти постачальників харчів. У нас питання — де знайти ринки збуту.

І ще кілька цікавих фактів відносно Азії:

  • Один великий імпортер в Індонезії протягом тижня купує більше яблук, ніж Україна експортує за рік.
  • Роздрібні ціни на традиційні для нас фрукти та ягоди в середньому в 5 разів вищі, ніж в Євросоюзі. І в 20-30 разів вищі, ніж в Україні. Звичайно, це не значить, що ви відразу отримаєте роздрібну ціну. Наприклад, в Сінгапурі є цілком нормальним, коли виробник отримує 10% від роздрібної ціни.
  • Кожна країна має свої особливості, але вони розуміють і цінують преміальність продукту.
  • Найбільша проблема для нас при експорті в Азію – логістика.
  • Постачати в Азію постійно і стабільне не вийде, якщо не бути фізично присутнім на цьому ринку.
  • Одна компанія-виробник, навіть найбільша, самотужки не «потягне» системний експорт до Азії. Отже кооперація – це необхідність.

Why Asia? Чим цікава Азія для експортерів української продукції?

Gepostet von Українська Плодоовочева Асоціація – УПОА am Mittwoch, 26. September 2018

 

Андрій Ярмак, економіст інвестиційного відділу ФАО

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.