У П’ємонті, ультраправому регіоні на півночі Італії літній фермер і кілька африканських юнаків створили власне господарство з виробництва органічних продуктів “Райдужна мотика”, пише Deutsche Welle.

Пенсіонер Раффаеле Д’Акунто першим в районі створив органічну ферму. В цьому йому допомогли п’ятеро хлопців з Гвінеї, Малі, Сенегалу та Нігерії, наймолодшому з яких 19 років. Африканці стануть рівноправними партнерами в новому бізнесі.

«Ніхто не дбав про цю землю протягом останніх 40 років, — розповідає Дембо Чіссе, міцний 21-річний юнак з Гвінеї. — Коли ми почали тут працювати, тут було повно каменів, обробляти цю землю було дуже важко ».

Приїхавши до Італії, Чіссе вивчав італійський з поглибленням в професійне сільське господарство. Одним з його вчителів виявився Д’Акунто, який і запропонував йому та іншим учням-іммігрантам створити власне господарство.

Італія не поспішає давати Чіссе та його друзям статус біженців, хоча вони живуть тут уже півтора року і добре говорять італійською. Як кажуть в Італії, процес гальмує ультраправий міністр внутрішніх справ країни Маттео Сальвіні.

Він жорстко обмежив кількість дозволів на надання притулку. Та й місцеві цураються їх, приймаючи за жебраків. Але африканці не впадають у відчай: у всякому разі в межах ферми вони самі собі господарі.

Їх прибуток дорівнює вкладеним зусиллям, каже Чіссе, а багатьом біженцям в Італії доводиться куди складніше: вони змушені братися за важку низькооплачувану роботу — і то, якщо пощастить.

Д’Акунто і його темношкіра команда вирощують картоплю, єрусалимські артишоки та сквош. І дають можливість завести на території ферми свої городи іншим біженцям.

Колишній інженер-хімік, Д’Акунто і сам частково мігрант. Він переїхав на північ Італії більше 30 років тому з менш розвиненої південної частині країни, щоб працювати на заводі, а в результаті, став адаптувати приїжджих африканців до життя в чужій країні.

«Зустріч з цими хлопцями змусила мене надолужити те, що я упустив у вихованні власних дітей, — відверто каже пенсіонер. — Ферма забирає весь час: працювати доводиться і в свята, і в будь-яку погоду. Але я оптиміст, і я кажу їм: «Нам нема чого втрачати».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.