Заводи китайській провінції Юньнань на кордоні з М’янмою використовують контрабандне деревне вугілля з сусідньої країни для кремнієвого виробництва металу і феросиліцію, повідомляє Mongabay.

У М’янмі, як і в більшості країн Азії, деревне вугілля та дрова — найбільш поширене джерело енергії. Традиційно дерево є і предметом нелегальної прикордонної торгівлі з Китаєм.

Промисловість китайської Юньнани споживає понад 200 тис т деревного вугілля в рік, і здебільшого з незаконно вирубаних дерев М’янми.

Традиційно фермери цієї країни випалюють зрубані стовбури під шаром бруду кілька днів, щоб отримати вугілля для обігріву будинків і приготування їжі. У більшості сільських районів М’янми досі немає електропостачання.

Але у заготівельників вугілля нещодавно з’явився ще один великий замовник — Китай. Ці країни мають спільний кордон в 2 тис. км, у тому числі по річці. Десятиліттями тут процвітає контрабанда деревини, а тепер до цього «експорту» додалося ще й вугілля.

Ці «поставки» обходяться китайським промисловцям дешевше, ніж покупка вугілля у власній країні. Юньнаньская провінція виробляє близько 17% світового кремнієвого металу і феросиліцію.

Вони використовуються у виробництві широкого кола товарів — від сонячних батарей до нержавіючої сталі.

За оцінкою експертів, торгівля вугіллям надзвичайно вигідна і для його продавців в М’янмі. Щоб все йшло гладко, вони повинні «домовлятися» з Лісовим департаментом, припускають експерти Mongabay.

За їх оцінкою, хабарі за незаконну вирубку та вивезення вугілля досягають $ 10 млн в рік. До економічного збитку додається екологічний — ліси М’янми нещадно знищуються, клімат і природа району різко змінюються.

Торговці і фермери усвідомлюють цю небезпеку, але виправдовують свої дії бідністю і відсутністю альтернатив для заробітку. Сільське господарство в М’янмі — нестійкий бізнес, багато аграріїв не мають коштів, щоб вивчити своїх дітей у школі.

Крім того, багатьох фермерів витісняють з їх земель великі інфраструктурні проекти, що фінансуються китайцями.

43-річна Пьяр-Чі на кукурудзяному полі, яке вона купила за гроші, отримані від продажу деревного вугілля

Пьяр-Чі вважає себе успішною: вона щотижня продає 1 тис. мішків вугілля за $ 1,5 тис, який перекупники відправляють в Китай. Раніше Пьяр-Чі торгувала деревиною, але із-за сильного збезлісення і обмежувальних заходів влади, як і її односельці, перейшла на деревне вугілля.

Роботу перериває тільки сезон дощів — при великій вологості вугілля зробити неможливо.

Контрабандне вугілля найчастіше транспортують в Китай на великих човнах. Патрулі і портові чиновники, як правило, закривають очі на цю навігацію. Та й складно простежити, куди відправиться кожен з човнів, — в межах М’янми або за кордон.

У околицях міста Катха мішки з деревним вугіллям можна зустріти всюди, і час від часу їх конфіскують місцеві чиновники.

Фото: Натан Зігель

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.