Найбільша проблема для гендиректора «Marine Harvest» Альф-Хельге Аарскога, який контролює чверть глобального $ 14-мільярдного лососевого ринку, — дрібні воші.

CEO величезної компанії нервово ходить взад-вперед полірованими дерев’яними підлогами баржі, що стоїть на якорі у фіорді біля південно-західного узбережжя Норвегії поряд з однією з найбільших лососевих ферм у світі.

Крізь вікна диспетчерської ллється м’яке світло, на стіні величезні монітори транслюють, що відбувається в дев’яти підводних клітинах ферми: косяки, лосося, плаваючі по колу, як блискучий циклон.

В цих садках — більш як 4 тис тонн риби на $ 60 млн. А всього в найбільшій за промислом лосося компанії «Marine Harvest» 220 ферм в Норвегії, Чилі, Шотландії, Ірландії на Фарерських островах і Канаді.

Aarskog поставляє свою рибу у найбільші роздрібні мережі світу, включаючи Whole Foods і Walmart, а також готелі і ресторани. Але останнім часом до його бізнесу і прибутку присмокталися дрібні тварини-шкідники.

Першими подали знак тривоги підводні датчики: вони показали падіння споживання корму рибами. Точкові перевірки в клітинах підтвердили: кожна особина на фермі знаходиться під загрозою експансії морських вошей.

В океанській аквакультурі існує багато ризиків. Наприклад, навала медуз може одним махом знищити клітку з лососем. Цвітіння водоростей відбирає у риби кисень, а найменше пошкодження в сітці призводить до масової втечі риби.

Однак нова напасть “Marine Harvest” не настільки помітна. Крихітна Немезіда — сіре, завбільшки з сочевицю, ракоподібне. Ектопаразіт має вигляд іклатого пуголовка. Близько дюжини морських вошей, зачепившись за луску, можуть вбити рибу. Причому, вони харчуються і плоттю і кров’ю.

Аарског бореться з морськими вошами з 14 років, коли почав підлітком працювати на лососевої фермі. Ця промисловість була в зародковому стані, і його бос доручив хлопчині нарізати і кидати тисячі цибулин і зубчиків часнику в клітини.

Такий гомеопатичний метод лікування працював погано, але все ж проблема вошей залишалася локальною.

Ці шкідники співіснують з лососем в дикій природі протягом тисячоліть, але вони не становлять серйозної проблеми для вільно плаваючої риби або для невеликих ферм. Однак концентровані популяції лосося плодовиті рачки “освоюють” миттєво.

На цій фермі лихо поки що в зародковій стадії: виявлені кілька вошей на десятках риб, витягнутих з сіток навмання. І ще багато риб залишаються чистими. Тим не менш, у господарства немає іншого вибору, крім як виловити і продати лосось зараз — до того, як популяція вошей зросте.

Кожна рибина тут набрала лише 3 кг — 60 % від потрібної ваги. А це означає для компанії збиток в $ 24 млн.

З 2015 по 2017 рік улов всіх 220 господарств скоротився через загрозу вошей на 12%. Але деякі конкуренти «Marine Harvest» постраждали ще більше. Проблема, за словами Аарскога, досягла страхітливих масштабів.

Тим часом йому на п’яти наступають глобальні конкуренти — виробники м’яса і велика частина світової аквакультури — більш дешева риба, така як тілапія, короп і сом. Їх вирощують в набагато більших кількостях, в основному, для азіатських ринків.

Це найдинамічніший і прибутковий сектор в рибній промисловості, і сюди йдуть основні інновації та інвестиції.

Тому Аарског розуміє, що не зможе підтримувати зростання компанії, не перемігши хоча б мікроскопічного ворога більш сучасними методами. Він та інші лідери галузі розгорнули буквально гонку технологічних озброєнь проти вошей, інвестуючи мільярди в можливі рішення.

Одне з них — таке саме екстравагантне, як і ворог, проти якого воно покликане боротися. Це робот, який дуже нагадує R2D2 з «Зоряних воєн», тільки вдвічі вище. У нього на борту потужне озброєння — лазерні гармати, що стріляють у всіх напрямках.

Робот «Скат» створений інженерами глибоководної нафтової промисловості спеціально для знищення дрібних тварин. Він забезпечений і відеосистемою, аналогічною тій, що є на iPhone для розпізнавання облич.

З їх допомогою робот визначає найменші аберації в кольорі і текстурі луски риби. Виявивши вошу, «Скат» ліквідує її з точністю лазерної техніки, що використовується в очній хірургії.

Дзеркальні лусочки відображають промінь, залишаючи рибу неушкодженою. А морських вошей, які мають драглисті, з консистенцією яєчного білка, тільця він засмажує до хрусткої скоринки, яка просто відлітає від тіла риби.

Щоб здійснити цей воістину космічний проект вартістю всього $ 1,5 млн Аарског об’єднався ще з двома гігантами в лососевої промисловості Норвегії — “Lerøy Seafood Group” і “SalMar”. Перші тести робота провели в 2014 році, і сьогодні їх створено вже близько 200.

На кожні 100 тис лососів необхідні один-два роботизовані лазери. Але і у підводного захисника є свої межі: йому важко забратися під зябра і за плавці, де також можуть ховатися воші.

Тому роботи поки вважаються більше превентивною зброєю, лише обмежуючи спалах поширення шкідників у фіорді. На всю популяцію бажано тримати ще близько 10 тис абсолютно здорових риб, які в зв’язці з технікою допомагають знищувати небезпечних шкідників.

У той час як самі риби краще справляються з вошами, які ховаються під зябрами своїх побратимів, роботи винищують безбарвних вошей, яких не бачать чисті риби.

Якщо цей спосіб не допоможе, в якості альтернативи Аарског готовий вкласти десятки мільйонів доларів у розробку сферичних акваріумів з твердих полімерних стінок.

Ці клітини у вигляді яєць глибиною 150 футів і шириною 100 футів, здатні вміщати 200 тис лососей і абсолютно непроникні для паразитів. У комп’ютерній графіці вона нагадує НЛО, занурені у фіорди.

Ця технологія набагато дорожча, ніж роботи. Яйця повинні занурюватися в глибинні шари океану і при цьому фільтруватися від мікрозабруднень. Величезні гребні гвинти всередині контейнера створюють штучні течії для риби, адже лосось не може нарощувати м’язову масу в стоячій воді.

Крім того контейнери повинні поглинати удари штормів: зіткнення різних потоків можуть викликати у риби морську хворобу. З яєць потрібно відкачувати величезну кількість відходів і бруду.

Ці закриті системи — аквакультурний аналог вертикальних рослинних ферм — «Marine Harvest» планує встановити у відкриту воду в 2019 році. Будівництво та експлуатація одного яйця обійдеться в мільйони доларів.

«Витрачати такі гроші на аквакультуру могло б здатися абсурдним, — міркує Інгрід Ломельде з WWF Норвегії, — якби не глобальний попит на рибу і не стрімкий занепад природного рибальства».

За її даними, в останні 40 років земляни втратили майже половину океанічної живності, і сьогодні 3 млрд людей залежать від риби як джерела білка. «Нам потрібна стійка аквакультура, щоб годувати їх», — підсумовує вона.

Згідно з даними ООН, глобальний попит на морепродукти в найближчі 20 років зросте, принаймні, на 40 %. При цьому дикі популяції майже всіх видів риб, включаючи лосося, скорочуються з-за надмірного вилову, зміни клімату та інших екологічних проблем.

Джерело: Wired

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.