Дмитро Кушнір (у центрі) та його брати Євген та Юрій

Насправді бджоляр — не я, а мій брат. Хоча в медову тему я потрапив випадково. Я 10 років працював у французькому посольстві в Києві, а потім зайнявся власним бізнесом.

Спочатку наша консалтингова імпорто-експортна компанія допомагала вийти французьким компаніям на український ринок, а потім навпаки — українцям у Францію.

І часто ми стикалися з тим, що в Україні є багато хороших продуктів, але часто виробники не знають, як їх правильно презентувати.

Український мед став одним з найбільш затребуваних французькими клієнтами продуктом. Ми отримували багато запитів від компаній-експортерів, поки в 2014-му і самі не зайнялися медом.

Бренд «Медові брати» — це я і два мої двоюрідні брати. Ми були близькі з самого дитинства. Середній з нас, Юрій, пасічник з майже 10-річним стажем, живе в Первомайську Миколаївської області. На основі його пасіки і виникла наша компанія.

У 2016-му наш молодший брат Євген сказав: «Хлопці, ви займаєтеся медом, у вас є знання і напрацювання — давайте зробимо цікавий сімейний бізнес, невеликий стартап».

До цього моменту наша перша пасіка не відрізнялася від більшості українських — просто збирали мед, щось їли родичі і друзі, а решту здавали заготівельникам та оптовикам.

Щоб нам цікавіше було працювати, ми створили власний бренд. На той час Юрій служив в АТО під Маріуполем.

Не скажу, що він був довго на війні, але, як відомо, у таких людей змінюється світогляд, цінності. І він з головою занурився в ідею створення сімейного бренду.

Перший урожай, який ми розфасували в баночки — всього 100-200 кг. Ми самі продумали дизайн етикетки, послухали відгуки друзів, рідних. Фідбек був дуже позитивним, і ми продовжили. З літа 2016-го пішла вже серйозна робота.

Мед землі

Сьогодні мед в Україні продається хаотично — на базарі, на тротуарі, просто по сарафанній пошті. Це прекрасно. Але для міських жителів розібратися в якості меду, який вони купують спонтанно, то у супермаркеті, то на ринку, — важко.

Багато виробників користуються цим незнанням, щоб під виглядом меду продавати що завгодно. Тому перша мета, яку ми перед собою поставили, — це мед безкомпромісної якості.

Тобто ми як мінімум не годуємо бджіл цукром, не використовуємо антибіотики, не гріємо і не змішуємо різні сорти меду.

Виробництво у нас не екстенсивне — ми не женемося за великими обсягами, а прагнемо до якості. Об’єм теж важливий, але він нарощується поступово. І поспішати в цьому ми не хочемо.

 

Ми розробили власну бізнес-філософію, причому, довго не роздумували над нею. За основу бренду взяли історію трьох братів, а в іншому зіграли роль мої зв’язки з Францією.

Я добре знаю цю країну та її мешканців, їх менталітет, гастрономічну культуру. Там є таке поняття, як «продукт місцевості». Тобто виготовлений в певному регіоні. Він відображає характер та традиції його жителів. Наприклад, сир рокфор або напої кальвадос, коньяк, шампань.

Спочатку ці всесвітньо відомі бренди були лише товарами місцевого значення. Цю ідею ми й взяли за основу.

В Україні прийнято ділити мед просто по рослинах, з чиїх квітів він зібраний: акація, липа, соняшник, ріпак, гречка, різнотрав’я. Все, крапка.

Але коли я взяв просто на базарі банку меду з різнотрав’я Миколаївщини і з Поділля, звідки я родом, то вони виявилися абсолютно різними продуктами. Мед з однієї рослини, наприклад, соняшнику теж далеко не однорідний.

Зібрати з теруара

Ми тримаємо пасіки в трьох регіонах — Миколаївщина, Черкащина та Поділля (в основному Хмельницька область). Останні дві ми почали розвивати в 2017 році. Їх власники — члени нашого бренду.

Це молоді пасічники, які поділяють нашу філософію, що стосується якості. Однак спочатку ми шукали не виробників, а місцевості. Або, як кажуть французи, — теруари.

У нас шикарний теруар на Миколаївщині, де дуже багато дикої ендемічної рослинності. Наступною нашою знахідкою став Холодний Яр на Черкащині. Багатьом відома така назва горілки. Але насправді це унікальна місцевість, батьківщина Богдана Хмельницького, Максима Залізняка.

Насправді я просто взяв карту України — знайшов село в Холодному Яру, подзвонив в сільраду і попросив контакти якихось пасічників. Один з них, Сергій, зацікавився, ми вдарили по руками і почали працювати.

Така ж історія на Поділлі, де на кордоні Хмельницької і Тернопільської областей є заповідник “Медобори” і національний природний парк “Подільські Товтри”. На цьому невеликому гірському масиві теж дуже специфічна природа — унікальна флора та мікроклімат.

Тамтешній пасічник Сергій теж з задоволенням до нас приєднався. Зараз Миколаївщині та Черкащині у нас по 50 бджолосімей, і 10 — на Хмельниччині.

Продовження читайте тут

Дмитро Кушнір, співзасновник бренду «Медові брати»

Використані матеріали вебінару «Бджільництво. Підстава медового бренду «Медові брати», організованого UHBDP

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.