Сьогодні багато говорять про дефіцит добрив. Однак, навесні був профіцит по азотній групі: ми отримали багато російського, болгарського та грузинського імпорту.

Надлишок позначився на ринку різким зниженням ціни на цей продукт. Ним ринок досить насичений і говорити про дефіцит азотних добрив не варто. Дуже обережно потрібно підходити до закупівлі нових обсягів і прогнозувати цінову політику.

А ось для комплексної групи найважливіші моменти — це зростання споживання в осінній період плюс введені санкції проти Росії, під які потрапили основні імпортери фосфорної групи.

Наприклад, найбільші підприємства “Фосагро”, “Єврохім, “Россошанський завод міндобрив” поставляли товар в Україну ще з 90-х років.

Амофосу від них тепер не буде. До чого це призвело? Відчувається зростання по комплексній групі, особливо в частині NPK. Близьким до російського на сьогодні є тільки казахський виробник амофосу. Але його недостатньо для нашого споживання.

За NPK дефіцит я оцінюю в районі 25-30%, а за амофосом, за найсміливішими оцінками, 50%. Природно ринок шукає альтернативи. Ми, наприклад, запропонували близький до амофосу потрійний суперфосфат. Я знаю, що наші колеги-партнери розробляють варіанти імпорту всіляких марок, близьких до важкого фосфору – вище 40 %.

Динаміка цін на комплексні добрива говорить сама за себе і про те, чого можна чекати до осіннього періоду.

Якщо рішення щодо заборони російського імпорту виконано за три дні, то за такий термін переорієнтувати всю сформовану машину споживання дуже складно. Цієї осені дефіцит буде. Надалі ринок розвиватиметься, будуть знадходити нові альтернативні продукти.

А замінити російський продукт однозначно можна – білоруським, наприклад. Польща почала везти. Цих обсягів, звичайно, недостатньо, але ринок знайде вихід з цієї ситуації.

Правда, є ще один нюанс: реєстрація нових марок комплексних добрив в Україні займе 1,5-2 роки, і весь цей час ситуація з перебоями зберігатиметься.

В цій ситуації держава, яка запровадила санкції, має прийняти і друге рішення – спростити реєстрацію альтернативних можливих номенклатур, щоб заповнити дефіцит.

За діючим речовинам ці нові марки абсолютно ідентичні тим, що використовувалися до цих пір на ринку України. Тому цілком достатньо одного посівного сезону, щоб дати дозвіл на імпорт цих продуктів.

Перш за все ця ситуація позначиться на аграрному бізнесі. І його інтереси йдуть в розріз з інтересами вітчизняних агрохіміків. Наприклад, Сумихімпром або Дніпровьский завод мінеральних добрив, можливо, піднімуться з колін як виробники тукових сумішей, виробництво яких в СРСР було на високому рівні.

Навесні по групі NPK потрібно звернути увагу на виробників з Тунісу, Марокко, Європи. До цього моменту ми вже вийдемо як мінімум з двома-трьома номенклатурами на весняний ринок.

Інші компанії-імпортери також представлять великий портфель за комплексним міндобривами, і потреба у них буде закрита.

З одного боку, ситуація, що склалася, дає шанс українським виробникам вийти на ринок зі своїм продуктом, а з іншого — довгий період роботи в «рваному» режимі, несвоєчасна поставка сировини.

І Сумихімпром, і Дніпродзержинський завод були спочатку спроектовані на використання апатитового концентрату. На зорі своєї кар’єри я постачав його з російських підприємств. Виходив гарний продукт — амофос, суперфосфат та інші.

Коли поставки припинилися, вони почали шукати альтернативу — пробували фосфорити з Тунісу і Марокко. Але на жаль цей продукт не є природним для цих підприємств, і вони сьогодні не можуть конкурувати по якості з імпортним товаром, якому віддають перевагу агровиробники.

Алішер Атарбаєв, заступник директора компанії «ТрансХімТрейд»

За матеріалами ефіру AgroFM

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.