Основним заробітком бджолярів в Україні, як і у всьому світі, має бути запилення, стверджує у своєму блозі на «Економічній правді» Володимир Друмашко, голова ГО «Спілка пасічників Черкащини».

У розвинених закордонних країнах агровиробники платять хороші гроші за те, щоб пасічники привозили на їх посіви та у сади бджіл для запилення, оскільки вченими підраховано, що це значно підвищує урожайність та якість майбутніх урожаїв. Доведено, що урожайність плодово-ягідних культур, соняшника, ріпаку чи коріандру завдяки запиленню можна збільшити від 25% до 300%.

Експерт підрахував, що на тих самих посівних площах, збільшивши урожайність соняшника принаймні на 25% за допомогою запилення, Україна могла б заробляти на експорті соняшникової олії на $1 млрд більше.

За словами Друмашка, в Україні ситуація доходить до абсурду, коли деякі агровиробники вимагають мед або гроші від пасічників за розміщення вуликів поблизу їхніх полів чи примушують підписувати договори, згідно з якими вони не нестимуть відповідальності у разі отруєння бджіл пестицидами.

Розуміння того, що запилення є невід’ємною умовою гарних врожаїв, привело до того, що у країнах Європи та США саме воно є основною метою держпідтримки розвитку бджільництва.  В Україні ж відсутність підтримки та низька рентабельність галузі стримує розвиток пасік та перетворення їх великі промислові виробництва і перетворює виробників у «пасічників вихідного дня». Про професійне запилення у нашій країні мова не йде зовсім.

До слова, Друмашко підтверджує раніше озвучену Тетяною Васильківською, головою правління ГО «Всеукраїнське Братство бджолярів», інформацію про те, що український мед, будучи одним з найякісніших, на світовому ринку має ціну на рівні з китайського меду. Якщо в Німеччині середня експортна ціна меду становить $5,81/кг, у Бразилії — $4,48/кг, у Болгарії – $3,63/кг, а в Аргентині – $2,61/кг, то закупівельна ціна українського меду у 2017 році становила $1,98/кг.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.