.jpg "Man%20tgx%2018.440%20(1)")
Фінансист і юрист з Києва Микола Паламарчук став кумиром всіх любителів пікніків, коли створив і почав продавати «Вогнер» — технологію розпалювання багаття з поліна. Про це пише KFund Media.
Ідеєю стала так звана фінська свіча і її аналоги (наприклад, індіанська), коли полум’я розпалюється всередині поліна і на ньому, наприклад, в лісі можна готувати їжу в казані.
Дрібним підприємництвом Паламарчук займається з 18-ти: дистрибуція питної води, оптова торгівля овочами, металопластиковими вікнами. Довго ходив на бізнес-тренінги.
«Але п’ять років тому я вперся в стелю своєї компетенції, — згадує він. — Тоді зрозумів, що треба вчитися всьому заново. З тих пір на навчання витрачаю мінімум $5 тис. у рік. Без цього я б не зробив «Вогнер».
Коли Паламарчук довів своє переносне багаття до досконалості, і настав момент запропонувати його ринку, він ще критичніше глянув на своє дітище. Мовляв, колода з двома дірками — не зовсім продукт. І продовжив експериментувати.
Якщо у фінській свічці колода розрубується на дві частини, з неї витягується середина і вона обмотується дротом, то Паламарчук пішов іншим шляхом. Він відклав убік сокиру й узяв у руки свердло.
По-перше, майстер визволив поліна від кори, пам’ятаючи, що коли дрова везуть на пікнік в багажнику, вони, осипаючись, створюють купу бруду.
Для тяги в голому поліні він зробив бічні отвори, які позбавляють туриста від необхідності копати яму під вогнище. Готовий “Вогнер” можна встановлювати на будь-яку поверхню, навіть на сніг.
Першу сотню палаючих “буратін” новоявлений Тато Карло збив у своїй комірчині — гаражі. І тільки для себе. Але друзі переконали, що з цього можна зробити непоганий бізнес.
Паламарчук використовує для виробництва виключно технічну деревину — сосновий сухостій. Правда, знайти її постачальників виявилося нелегким завданням. Перша партія затрималася на 4 місяці.
Щоб у клієнта не було необхідності збирати по лісі хмиз для розпалювання багаття, киянин за допомогою знайомих хіміків створив брикети з запальною сумішшю.
Залишилося докласти до комплекту великі сірники, які проходили б у глибокі отвори і забезпечити «Вогнери» мотузяними ручками для зручності перенесення. Вони теж добре горять, і якщо поліно не до кінця використано, ручку можна застосувати для повторгного розпалювання.
На запуск проекту Паламарчук витратив понад 300 тис. грн. Сьогодні в лінійці «Вогнера» чотири моделі за ціною від 180 до 250 грн.
Великий «Вогнер» горить 3,5 години, уточнює Паламарчук, тому на ньому можна приготувати навіть складні страви.
«Мене часто запитують про шашлики. Відповідаю: для шашлику візьміть вугілля, а «Вогнер» запалюється тоді, коли шашлик вже з’їли, — посміхається підприємець. — Це, в першу чергу, атмосферний продукт».
