В заможних країнах ЄС продукція вищого ґатунку стає стандартом, а от перший та другий сорт вже майже не потрапляють на полички супермаркетів. Про це мені доводилося чути багато разів під час конференцій, присвячених плодоовочевій тематиці протягом останніх двох років.

Що ж насправді відбувається? І що робити фермерам з продукцією, що не відповідає вищому ґатунку? Адже це питання зараз є дуже актуальним і для українських аграріїв, які все більше залежать від експорту свіжих овочів та фруктів внаслідок зростання виробництва та скорочення розмірів внутрішнього ринку.

Відповідь є простою — не виробляти продукцію другого сорту. В плодоовочевому бізнесі це можливо. Але це потребує дуже ретельного відношення до технологій вирощування.

Продукція, що не відповідає вищому ґатунку, просто піде на переробку. В Україні поки що такої проблеми немає, адже споживачі і далі не проти споживати неідеальні, але пристойної якості фрукти. А якщо ціна на них буде нижчою, то вони радше куплять, наприклад, яблуко, яке не виглядає ідеальним.

Відповідно, на мій погляд, різниця в цінах на якісну та неякісну їжу буде зростати навіть на ринку України. Адже якісна продукція може експортуватися, і за нею буде черга потенційних покупців.

Крім того, ми говоримо про відсутність доступу до полиць супермаркетів в ЄС. Але є ще й лотки та ринки, які не відіграють провідної ролі в торгівлі, але і далі мають суттєві обсяги реалізації. Відповідно, туди ця продукція також може потрапляти.

Звичайно, це погані новини для тих, хто закладав сади та ягідники під ринок РФ, де вимоги до якості продукції не високі. Адже їм підвищити відсоток вищого ґатунку буде досить важко. Відповідно, для таких виробників дуже важливо буде знайти свою нішу на ринку України.

До того ж, на ринки більш віддалені ніж ЄС, такі як Азія, Африка та Близький Схід, також не вдасться поставити продукцію невисокої якості, бо вона, банально, не доїде.

Дуже приємно, що наші виробники вже починають це розуміти. Я бачу, що закладка нових садів та ягідників в Україні в значній мірі вже йде з врахуванням світових тенденцій.

Наприклад, виробники черешні стараються отримувати калібр 30+, купують гідрокулінги, пропрацьовують авіалогістику.

Виробники яблук накривають сади сіткою, ставлять захист від заморозків, відбирають найцінніші сорти, які дають максимальний економічний результат в наших кліматичних умовах.

Наші виробники ягід вже починають заявляти про себе на ринку ЄС. Отже, тенденція є позитивною. А ціни на неякісну продукцію продовжують падати.

Яскравий приклад — малина. Минулого року ми експортували рекордний обсяг, але неякісну малину відмовлялися купувати навіть на переробку по 10-12 грн/кг.

При цьому й зараз виробники заморожених ягід мають неякісну малину, що не продається взагалі, а якісної вже немає, бо ціна на неї трималася.

В цьому році, я думаю, що неякісну малину не будуть брати і по 5 грн/кг, а от малина А-класу буде коштувати не менше, ніж рік тому, не зважаючи на зростання пропозиції.

Звичайно, що продукція низької якості зможе знайти себе в сегменті переробки на соки, концентрати, тощо. Але ціни там не співставні з тим, що дають якісні сегменти.

Я навів приклад малини, яку минулого року купували максимум по 10-12 грн. При цьому, ті, у кого була якісна малина, що могла експортуватися в свіжому вигляді, могли легко отримувати чисту ціну в 40-60 грн/кг, а ті, хто продавав на заморозку – 18-22 грн/кг.

В цьому році буде подібна ситуація по яблуку. Оптова ціна на яблуко середньої якості (не преміальної) на свіжому ринку, може впасти до 5 грн/кг. Але якщо у виробника є продукція преміальної якості, він цілком зможе отримати 15-17 грн/кг чистої ціни (за мінусом всіх витрат), продавши продукцію до Південно-Східної Азії.

І це величезна різниця, яку не можна ігнорувати, як і розрахунки досить песимістичної ціни в країні збуту.

Андрій Ярмак, економіст інвестиційного відділу FAO

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Loading...