Все, що сьогодні відбувається в світі агро, безпосередньо відображається на Україні, але, на жаль, наша держава сьогодні є не ціноутворювачем на світових ринках, а споживачем світових цін.

Навіть якщо ми присутні на глобальному ринку зерна як один з основних гравців, ми присутні виключно в обсягах виробництва.

Однак, якщо у нас, не дай Бог, десь неврожай — це відчують усі. Це буде відомо кожному товаровиробнику в Аргентині та США, тому що світові ціни на це відреагують, але виключно в глобальних масштабах.

Все інше — це світова політика. Є глобальна ціна на пшеницю, кукурудзу, ячмінь і т. д. І вже від неї формується закупівельна ціна в українському порту і далі спускається українському фермерові.

Тобто якщо наш фермер скаже: «У мене виросли витрати — я хочу продати дорожче», то це буде його проблемою. Він зменшить свої доходи, якщо не зумів трансформувати своє виробництво таким чином, щоб скоротити витрати.

І відповідно, якщо у фермера збільшилася вартість посівної і зменшився урожай, то ніхто йому це не компенсує.

На державному рівні нам теж треба ворушитися — пробиватися на ринки на рівні торговельного та аграрного аташе, доносити до кінцевого споживача — а не тільки до того, хто в супермаркеті або на елеваторі або в порту.

До урядовців цих країн потрібно доносити, яка в Україні є продукція і що з нами потрібно співпрацювати. Особливо це стосується не коммодітіз, а продуктів глибокої переробки.

Причому чиновник повинен їхати спочатку на невідкриті ринки, а вже за ним може слідувати бізнес. Наприклад, у Польщу чиновнику Мінагрополітики немає сенсу їхати.

Там ми вже довели, що можемо конкурувати у багатьох сферах, зокрема в яблуках. Українська готова продукція — якісна, належним чином упакована, маркована за європейськими стандартами.

У той же час ми повинні розуміти, що, наприклад, Євросоюз є не єдиним ринком, а це 27 країн з зовсім різними ринками.

Якщо компанія хоче на них виходити, вона, по-перше, повинна вибрати собі країну, куди планує зайти в першу чергу, вивчити менший ринок. Відкрити офіс або як мінімум відправити туди своїх фахівців, щоб вони походили по супермаркетам.

Треба активно користуватися можливостями агроівентів як джерел свіжої інформації. Те, що сьогодні опубліковано, надруковано, — дуже швидко застаріває, це вже вчорашній день.

Треба шукати якісь родзинки, щось нове, щоб зацікавити споживача. Івенти дають можливість тісніше спілкуватися. Тому за конференціями майбутнє.

Живе спілкування між людьми дає ті ноу-хау, ті поштовхи, якими дихає ринок на цей момент. Випадково сказане слово може надихнути того чи іншого фахівця до розвитку своєї компанії та для винаходу чогось нового, чого ще не впровадили конкуренти.

Якщо про це вже написано, робити це вже пізно. Якщо ви хочете розвинути свою компанію, потрібно вловити момент, коли про це лише десь ледве пролунало. Консалтингові компанії в цьому випадку повинні дати можливість гравцям ринку відчути це дихання ринку.

Наприклад, багато керівників холдингів вважають, що дрони — це вчорашній день, і набагато актуальніші — комбайни-безпілотники.

Марія Колесник, заступник директора консалтингової компанії ProAgrogroup

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.