Попри значний бум вертикальних ферм у світі, в Україні їх розвиток не спостерігається. Причиною цьому слугують три фактори: низька поінформованість та обізнаність щодо таких систем, низька цінність екологічних характеристик продукту серед споживачів та потенційно низька конкурентоспроможність продукції вертикальних ферм за ціною у порівнянні з продукцією класичних ферм. Про це у своєму блозі на «Ліга.Бізнес» написав Роман Пучко, член Ради з розвитку інновацій при прем’єр-міністрі України.

За його словами, мало споживачів цікавляться походженням зелені, салату чи овочів і думають про те, в яких умовах і за якою технологією вони вирощувалися. Крім того, через нерозуміння споживачів доданої цінності у вигляді більш «здорового» способу вирощування продукції вертикальних ферм, попит на неї буде обмежений ресторанами та елітними чи «еко» магазинами.

Звісно вертикальні ферми мають свої недоліки. Головний з яких – високі інвестиції на одиницю площі та те, що замість безкоштовного сонця використовується електроенергія, левова частка якої наразі генерується за рахунок викопних ресурсів. Крім того, на даних об’єктах можна вирощувати лише обмежений перелік позицій, а про тваринництво у форматі вертикальних ферм можна поки забути.

Разом з тим, вертикальні ферми мають ряд переваг перед традиційними. Вони не використовують пестицидів і не забруднюють екосистему в зоні своєї діяльності. Також вони не продукують жодних відходів і готовий продукт – це єдине, що залишає ферму. Більше того, вертикальні ферми дозволяють економити воду. Сучасне сільське господарство використовує 70% прісної води на Землі, а вертикальні ферми використовують води на 70–95% менше, ніж класичні.

Доставка продукції вертикальних ферм здійснюється на менші відстані і тому немає або значно менші викиди від техніки, що здійснює доставку. Підраховано, що в класичній сільськогосподарській моделі їжа долає в середньому 2000 км, поки потрапить до столу. У випадку вертикальних ферм ця відстань може бути скорочена до кількох кілометрів або навіть сотень чи десятків метрів. Крім того, немає викидів від техніки, що обслуговує посіви.

Ще одна перевага – рослини вирощуються 365 днів на рік. І, оскільки вертикальні ферми незалежні від погодних умов, відсутній ризик втрати врожаю внаслідок посухи, повені і т.д.

Проте, за словами Пучка, вертикальні ферми, безумовно, – наше майбутнє.

«Є ймовірність, що поки в Україні наважаться на відкриття ринку землі, цінність цієї землі буде не так різко зростати саме за рахунок розвитку міського фермерства. Тим не менш, вертикальні ферми не можуть бути протиставлені класичним, лише доповнити їх та частково знизити навантаження на природні ресурси. Їх ключова роль – забезпечити овочами, салатами та зеленню великі міста у розумний, ефективний та бережливий до екології спосіб», – підсумував він.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.