Протягом останніх кількох років вітчизняним виробникам черешні довелося різко переорієнтувати продажі. Якщо раніше основним ринком збуту був російський ринок, не вимогливий до якості й упаковки і майже бездонний, то після його закриття можливостей стало менше.

Як розповідає в інтерв’ю agrotimes Антон Лукоянов, керівник групи «Мелітопольська черешня», фактично лишилася можливість експорту до Білорусі і ЄС. Однак Білорусь багато не купить, а до ЄС були неготові — ні якістю плодів, ні передпродажною підготовкою. Часто вимогам європейців не відповідала й частина сортів, які вирощували в Україні.

Все ж, говорить він, поставки поступово почали налагоджуватися, а сади – оновлюватися.

Наприклад, у планах «Мелітопольської черешні» — 300 га нових садів. Очікується, що насадження будуть закладені до 2021 року, а до 2026-го вийдуть на повне плодоношення.

І тут знову ж таки постає питання експорту. «Черешню за ціною 50 грн/кг усередині країни мало хто купуватиме, її слід експортувати. Але куди? Білорусь нашого обсягу, який буде у 2−3 рази більшим за сьогоднішній, не переварить — цього забагато навіть для Європи», — говорить Лукоянов.

Він звертає увагу на досвід Європи. Тамтешні промислові виробники черешні залишають на внутрішньому ринку лише 5% врожаю, решту експортують до Гонконгу, Дубаю, Кейптауну.

Ринки ПАР, Індонезії й Сінгапуру цікаві й українцям, адже гарантують високу ціну. Але для того, щоб експортувати туди плоди, їх треба сортувати, охолодити й правильно упакувати. «Ми запланували будівництво логістичного центру, у якому така підготовка виконуватиметься. Це дозволить черешні зберігатися до 40 днів й навіть морем потрапляти у будь-яку точку світу», — додав Лукоянов.

До слова, торік Україна продавала черешню уже в 6 країн світу, а загальний обсяг експорту зріс порівняно з попереднім роком на 60%. Постачання зд.ійснювалось до Білорусі, Молдови, Польщі, Німеччини, Великобританії та Гонконгу.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.