Нещодавно кілька аграрних асоціацій звернули увагу на непослідовність дій Кабміну України, спрямованих на обмеження імпорту азотної продукції з Росії, зокрема аміаку.

Аграрії схвильовані, адже на їх погляд, такий стан речей стосується національної безпеки України. Мене особисто дещо здивувала позиція цих аграріїв.

Зазвичай сільгоспвиробники незадоволені будь-яким додатковим митом або прямою забороною на постачання міндобрив з РФ.

Логічно сподіватися, що добрива, створені на дешевий газ у Росії, повинні бути дешевшими за українські, створені з того ж російського газу, але придбаного втридорога або через ланцюжок європейських посередників.

Як показала весна 2018 року, карбамід, селітру, КАС, кальциновану селітру все ще здатні виробляти у великих обсягах вітчизняні заводи. До того ж, вони швидко розвивають власну дистрибуцію, мають перевагу перед імпортерами в логістичних можливостях, здатні забезпечувати мінімальну ціну.

Джерела надходження азотних добрив різноманітні: тут і Європа, і Єгипет, і США, і інші країни — Білорусь, Грузія, Туреччина. Словом, обійшлося без Росії. Проте учасники ринку визначають: наскільки ще вистачить закуплених навесні добрив — чи до кінця літа, або до кінця осені.

А ось що стосується аміаку, тут ситуація інша. Це специфічний азотний продукт, який в першу чергу є сировиною для виготовлення добрив. За минулий рік Україна імпортувала 410 тис. тонн аміаку. Майже весь цей обсяг — з Росії.

З нього 340 тис. тонн закупили заводи хімічної промисловості – Рівнеазот, черкаський і сєверодонецький Азоти, Сумихімпром, Дніпровський завод мінеральних добрив. Не виключено, що якийсь обсяг аміаку підприємства могли придбати й у трейдерів.

C2f53072361b9ea3e1f7d4f03cf1dd90

Заводи купували цю сировину в основному для переробки в NPK і аміачну селітру — найбільш популярні в Україні добрива. Більшу частину обсягу — 70 тис. тонн — використовувалися для прямого внесення. Раніше ця частка була ненабагато більшою.

Українським заводам зараз не вистачає власного аміаку, тому вони практично не продають його ні на експорт, ні на внутрішній ринок. У 2017 році підприємства експортували лише 12 тис. тонн.

Звичайно, виробники аміачної селітри можуть синтезувати аміак або купувати у інших внутрішніх виробників — Дніпроазоту й ОПЗ. Просто вартість газу всередині країни настільки висока, а на зовнішніх ринках аміак настільки дешевий, що покладатися на домашнє виробництво просто недоцільно.

Наприклад, зараз селітра зі вмістом азоту 34% на FOB Чорне море коштує $ 60/т тоді як аміак з вмістом азоту 82% — $ 215-220/т. Очевидно, що логістика аміаку набагато складніша, ніж звичайних добрив.

У трейдерів повинні бути спеціалізовані потужності для зберігання, системи перекачування в портах, аби отримувати аміак кораблями. Але ніхто в це досі не інвестував.

499437804 W640 H640 Am Bezvodnij

Імпорт аміаку — це вагонний бізнес для оптових поставок кінцевому клієнту. І привезти його таким шляхом можна з Росії, Білорусі та країн ЄС.

Білорусь за весь рік експортувала лише 30 тис. тонн аміаку. Для українського попиту в 410 тис. т це крапля в морі. Більше того, 70 тис. тон Білорусь імпортувала сама — неважко здогадатися, що з Росії.

Країни ЄС з-за меж співтовариства отримали 2,5 млн тонн аміаку, і третину цього обсягу — знову ж таки, з Росії. А експортував Євросоюз лише 150 тис. тонн, і половину — з Великобританії. Що, ясна річ, далеко від України, і в будь-якому випадку — везти морем.

Великий експортер у країни ЄС — Польща. За 2017 рік вона поставила 240 тис. тонн. Це близько, але недостатньо. Ще 60 тис. тонн продають болгари. Можливо, хоча б з ними домовимося? Але знову ж — яка буде ціна?

І взагалі: чому європейці продають тільки сусідам? Тому що через таку собівартість ніхто в світі не купить європейський аміак — напевно, крім українців.

Введення антидемпінгових мит на рівні 30% і вище просто зупинить виробників селітри, а можливо і NPK. Їм просто ніде буде брати достатній об’єм аміаку за конкурентною ціною.

Особисто мені здається, що патріотизму тут мало.

Amyak 300x254Михайло Саницкий, провідний аналітик Інформаційного агентства «Інфоіндустрія»

За матеріалами ефіру agro.fm