Про все це говорили учасники панелі «Рослинництво, тваринництво та інноваційні технології» на форумі Smart Agro Business, який відбувся в кінці лютого. Далі детальніше. 

Павел Коваль, гендиректор Української аграрної конфедерації:

“У найближчі роки ми наблизимося до 25 % АПК у структурі ВВП. Ні в одній європейській країні такої частки немає — в Німеччині 1 %”.

“Органічна продукція — це дорога іграшка для багатих країн, і залишається нею вже довгий час. Нашу продукцію, сертифіковану за органічними стандартами, дуже добре сприймають. Україна виготовляє велику кількість меду, і його практично з руками відривають західні ринки. Мед купують по 38 грн/кг, а в Лондоні продають за 40 фунтів стерлінгів за кілограм як органічний”.

Сергій Іващенко, в. о. виконавчого директора Української зернової асоціації:

“У Новій Зеландії поставили рекорд — виростили 16,7 т/га пшениці. У нас тільки 4 т/га. Ми бачимо, як нові технології впливають як мінімум на врожайність”.

 

Ірина Кухтіна, президент асоціації «Ягідництво України»:

“Ягідництво — досить соціальна сфера. Які там дрони? Не у всіх інтернет є. Оскільки технології дорогі — у нас дешевий ручна праця”.

“На експорт йде 8% ягідної продукції, решту з’їдаємо самі. Однак, як тільки погіршується економічне становище, люди насамперед відмовляються від ягід, які сприймаються як десерт. 97 % ягід в Україні виробляють дрібні фермери. Рівень їх професійної освіти дуже низький”.

“З усіх випускників агровузов тільки 4 % йдуть в агровиробництво”.

“Дотації держави — зло. Якщо бізнес не конкурентний без дотацій — він нежиттєздатний. Нам потрібен просто доступ до фінансів у вигляді низькопроцентних кредитів і розвинена інфраструктура — іригація, очищення води, дорадчі служби”.

Станіслав Буйденко, заст. директора групи компаній «Яблунецьке»:

“Ми прийдемо до того, що один агроном на 1 тис. га буде керувати технікою зі смартфона. Але за ним повинен стояти професійний менеджмент. А кадри для нього в Україні — велика проблема. Один середній холдинг рапортує про те, що застосовує GPS-систему, контролює кожен комбайн. Але, коли я приїжджаю на поле, і у їхніх сусідів, які працюють без GPS, вже стоїть соняшник по пояс, у них самих — більше бур’яну”.

Олександр Овчаренко, засновник компанії «Прогресивні ферми»:

“Ми запустили онлайн-школу для фахівців у галузі тваринництва, але поки великим попитом вона користується у Казахстані, Білорусі, Росії — але не в Україні. Там набагато більше активність і міжнародних компаній — а Україну вони розглядають з обережністю. Якщо у нас 20 сучасних ферм, то в Казахстані їх 200”.

Дмитро Огньов, власник компанії «Меринос-Захід»:

“Тваринництво — це частина екосистеми нашої землі, але ми бачимо цілі області, де скотарства взагалі немає. Є райони, де 98 % земель відведено під зернові”.

“У нас є величезні площі земель, які неможливо обробляти великої технікою. Ми сьогодні говоримо про хмарні і смарт технології — це потрібно, так. Але сьогодні цим можуть скористатися тільки великі холдинги і компанії вище середнього. Є ділянки 2-3 га, які можуть обробляти тільки дрібні фермери”.

“Ми сьогодні називаємо себе аграрною країною — у багатьох це викликає захоплення, але це у всьому світі звучить смішно”.

“У нас божевільний експортний потенціал: Саудівська Аравія, Катар, Китай, Туреччина зацікавлені в сотнях тисяч голів нашої худоби. Ми отримуємо щодня 3-4 дзвінка з Туреччини із запитом на купівлю худоби. Питання: що ми можемо продати?”

“Студенти, які проходять у нас практику, бачать що сільське господарство сьогодні має зовсім інше обличчя. Однак при цьому в Західній Україні колосальний відтік людей: 50 % емігрантів — молодь, що закінчує останні каси школи вже за кордоном. Дуже багато кадрів вимиває в нас Польща, вона починає вербувати молодих людей та їх батьків ще в школі. Але ми в тваринництві цілком можемо платити польські зарплати”.

Костянтин Новицький, засновник компанії «Анкорес-Україна»:

“В СРСР в Україні було поголів’я приблизно за 20 млн свиней та ВРХ, сьогодні 5-7 млн що там, що там. Це потенціал, який може мати Україна сьогодні”.

Максим Шевчук, засновник групи «АгроВет-Атлантик»:

“Рослинництво в Україні років на п’ять з інновацій випереджає наше тваринництво”.

“Іспанія боролася з АЧС 25-30 років, але так цю хворобу і не подолала, але змогла взяти під контроль вогнища. І з цим живе. У Польщі приблизно та ж ситуація, але вони просто не афішують це”.

“10 тис тонн яловичини можна зараз поставляти в Туреччину — але в України немає потужностей для її переробки, і неможливо сформувати такі партії”.

Записав Дмитро Громов

Фотограф: Олександра Седунова

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.