Стоп, боб: аграрії втрачають інтерес до сої

Український соєвий ринок, що неймовірно зріс за 15 років, може різко обвалитися вже в цьому році через зростання витрат і падіння рентабельності

541
Світлана Купреева, аналітик олійного ринку компанії «УкрАгроКонсалт»

В Україні, починаючи з 2000 року, соя перетворилася з аутсайдера в одну з основних олійних культур. І досі вона продовжує відвойовувати посівні площі у більш традиційних для нашої країни сільськогосподарських культур.

Так, в сезоні 2000/01 клин сівби соєвих бобів зріс з 65 тис. га до рекордних 2,2 млн. га в сезоні 2015/16. Останні два роки він був на рівні 1,9 млн. га. Значить, весь цей час зростали врожаї і потенціал українського ринку сої.

Згідно з офіційною статистикою, у поточному 2017/18 сезоні країна зібрала 3,89 млн. тонн соєвих бобів, або на 0,4 млн. т менше, ніж рік тому. Це відбулося за рахунок зниження врожайності на 15% – до 1,97 т/га проти 2,32 т/га роком раніше. Зауважимо, що навіть за умови зростаючого коригування остаточних результатів збиральної-2017, підсумковий валовий збір соєвих бобів не перевищить 4 млн. т.

Соя не відразу завоювала інтерес українських аграріїв. Як і у випадку з будь-якої іншої нетрадиційної культурою, спочатку вони йшли шляхом проб і помилок, експериментували і адаптувалися. Тому показники врожайності були нестабільними, а результати виробництва низькими.

Ще в 2008 році рентабельність виробництва сої становила мінімальні 1,3%, а до 2016 року перевищила 50%, залишаючись волатильною протягом усього періоду. Можна говорити про середній, достатньо широкий діапазон прибутковості для України в межах 15-52%, при цьому 2011 рік став для аграріїв найбільш вдалим, коли рентабельність досягла майже 70%.

Найбільший прибуток від вирощування сої в 2016 році (більш 50%) отримали аграрії Закарпатській (95,4%), Запорізькій (86,6%), Херсонській (84,5%), Чернігівській (73,6%), Сумській (70,4%), Полтавській (66,3%), Кіровоградській (60,7%) та Черкаській (50,6%) області. При цьому мінімальна рентабельність відзначалася в Чернівецькій області (3,8%).

 

З 2008 року і до сьогоднішнього дня витрати на вирощування сої та закупівельні ціни всередині країни демонстрували зростаючий тренд. Починаючи з 2015-го, витрати тримаються вище середніх показників, а ціни, навпаки, в 2017 році демонструють «прогин» під тиском тенденцій у світовій торгівлі соєвими бобами.

У структурі витрат на вирощування сої основну частину формують так звані прямі матеріальні витрати: насіннєвий та посадковий матеріал, мінеральні добрива, пальне і мастильні матеріали, оплата послуг і робіт сторонніх організацій тощо. На їх частку в 2016 році припадало 68%. Зазвичай цей показник коливається в межах 66-72%.

За оцінками вчених Інституту аграрної економіки, за підсумками 2017 року рентабельність виробництва сої скоротиться майже в два рази і складе 25,4%, що в сукупності з податковими нововведеннями помітно зменшить інтерес аграріїв до цієї культури.

Сьогодні, коли скасування відшкодування ПДВ при експорті сої ще тільки очікується з 1 вересня 2018 року, сільгоспвиробники у боротьбі за рентабельність налаштовані відстоювати свої інтереси досить рішуче. У разі, якщо їх голос не буде почутий, обіцяють скоротити посіви сої вдвічі.

«Гаряча пора» закупівлі насіннєвого матеріалу для посадки соєвих бобів традиційно припадає на весняні місяці, проте в січні минулого року аграрії вже імпортували перші партії насіння сої в обсязі 51 тонни. У нинішньому січні закупівель не було взагалі – це перший тривожний дзвінок, що непрямо підтверджує невизначеність на ринку сої.

Втім, перші оцінки УкрАгроКонсалт не настільки критичні і припускають скорочення посівних площ під урожай сої 2018 року на 150-300 тис. га.

До посівної кампанії 2018 року залишається все менше часу і вектор розвитку/стагнації (потрібне підкреслити) соєвого сегмента олійного ринку України буде залежати, як від законодавців так і від самих аграріїв.

Автор: Світлана Купреева, аналітик олійного ринку компанії «УкрАгроКонсалт»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.