Мед сьогодні стає глобальним трендом. Його загальносвітове виробництво становить близько 1,6 млн. тонн, а до 2022 року, за прогнозами Global Industry Analysts, воно складе близько 2,4 млн. тонн. Тобто приріст складе близько 50%, або 800 тис. тонн.

Таким чином, світове виробництво меду протягом найближчих чотирьох років буде додавати по 12,5% в рік, або 200 тис тонн. А це подвійний об’єм всієї медової індустрії України. Наприклад, у 2017 році, за різними оцінками, наше виробництво склало близько 100 тис тонн.

Україна, яка вже встигла закріпитися серед основних постачальників меду до Європи і США, безумовно, не повинна прогавити цей шанс. Але при цьому українські бджолярі мають проаналізувати, чи зможуть вони зберегти досягнуте і що цьому може завадити. А перешкодити може багато що.

Медовий статус

Стрімкий зліт світового медового тренду обумовлюють кілька тенденцій. З одного боку, його стимулює вдосконалення технологій обробки землі, збільшення посівних площ і врожайності медоносних рослин – наприклад, соняшнику, ріпаку та фруктових культур тощо. З іншого, створює передумови для популяризації інтенсивного промислового підходу у медовому бізнесі. Нарощуванню виробничих можливостей, у свою чергу, сприяє зростання споживання меду і медовмісних продуктів.

Ось сегменти, в яких виробництво зростає особливо швидкими темпами:

  • монофлорний мед і мед з унікальною, автентичною географічною прив’язкою;
  • сирий (необроблений) мед;
  • органічний мед;
  • продукти, що містять мед;
  • підсолоджувачі – замінники цукру;
  • використання меду і супутніх продуктів (пилок, перга, маточне молочко тощо) у лікувальних цілях, а також у лікарських та косметичних препаратах.

Зростання попиту в тому або іншому географічному регіоні чітко корелює з рівнем добробуту місцевих жителів. Чим багатшими стають країни, тим більше вони споживають меду на душу населення. Виходячи з цього, особливо перспективно виглядають ринки, що розвиваються, такі як Китай, Тихоокеанский регіон, Індія, Бразилія та ОАЕ, ВВП котрих щорічно зростає на 5-7%.

Центральноєвропейські держави істотно відстають від них у динаміці зростання, і ця тенденція буде тільки поглиблюватися. При цьому їхні ринки вже насичені широким медовим асортиментом, і конкуренція там значно вище.

Солодка ілюзія

Україна отримала хороший аванс, потрапивши у клуб лідерів експортерів медової сировини в Європу та США. Однак це лише тимчасова перемога, враховуючи нарощування загальносвітового об’єму виробництва. 

Згадаємо основи політекономії і вчення Майкла Портера в області конкуренції на міжнародних ринках. Основними видами конкурентних переваг він називає:

  • ресурсні – наявність доступу до дешевої і якісної сировини, налагоджена система ефективного використання ресурсів;
  • технологічні – наявне сучасне обладнання і технології, що ефективно впливають на продуктивність і якість товарів;
  • інтелектуальні (управлінські) – висококваліфіковані працівники, наявність оптимальної системи менеджменту;
  • ринкові – можливість доступу до ринків, висока частка ринку, каналів розподілу; наявність реклами, ефективної системи збуту і післяпродажного обслуговування;
  • інноваційні – забезпечуються за рахунок застосування компанією у своєму виробництві результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і дозволяють формувати різноманітність асортименту продукції з удосконаленими характеристиками;
  • культурні – характеризуються близькістю або відмінностями культури країни, дозволяють суб’єктам господарювання успішно функціонувати в країнах з близькою культурою.

Спробуємо проаналізувати ці пункти щодо України. Ресурсну перевагу вона має лише частково – немає налагодженої системи використання ресурсів. Інтелектуальна – теж досить відносна: на жаль, середній вік досвідченого бджоляра у нас близько 60 років і вище. Непрямою можна назвати і культурну перевагу: хоч віддалений потенціал споживання країн-сусідів високий, але з основним великим ринком – Росією – ми фактично розірвали торговельні відносини і навряд чи будемо орієнтуватися на нього в найближчі 10 років.

Один середній австралійський бджоляр завдяки технологіям виробляє в середньому 3 тонни меду в сезон, що удванадцятеро більше за своїх українських колег

Бджоли і трутні

Як ми пам’ятаємо, долі країн з сировинною економікою відрізняються. Одні країни в момент зростання вартості та популярності їх сировини вибудовують стратегію подальшого розвитку, диверсифікуються, інвестують в технології та інновації, як це робить ОАЄ, а інші нічого не роблять, як, наприклад, Венесуела.

А тепер порівняємо два інші приклади. В Австралії, за даними AgriFutures Australia, налічується близько 10 тис зареєстрованих бджолярів, які виробляють 30 тис тонн меду. Більшість комерційних пасічників утримують від 400 до 800 вуликів. Таким чином 1 середньостатистичний бджоляр виробляє 3 тонни меду в сезон.

В Україні, за різними даними, налічується до 400 000 бджолярів і 2,5 млн бджолосімей, а дають вони лише 100 тис тонн меду за сезон. Тобто 1 середньостатистичний український бджоляр виробляє лише близько 250 кг меду, при середній продуктивності бджолосім’ї 40 кг в сезон.

Ці порівняльні характеристики говорять про серйозну відсталість і надзвичайно низький технологічний рівень виробництва меду в Україні.

в країні надзвичайно низький технологічний рівень виробництва меду 

Виходячи з описаних вище трендів, у найближчі роки нас чекає суттєве посилення конкуренції, що неодмінно відобразиться на зниженні вартості сировинних сортів меду, або як мінімум цінової стагнації близько поточних рівнів.

Конкуренція на сировинному ринку завжди супроводжується ціновими війнами, протекціонізмом, нарощуванням обсягів виробництва і системним зниженням маржинальності.

Якщо говорити простою мовою, щоб заробити $1 сьогодні, потрібно продати більше продукції, ніж учора. А якщо нічого не робити, то собівартість виробництва меду в малих бджільницьких господарств України, яких переважна більшість, знизиться до нуля, або взагалі піде в негативну зону.

Порівняння українських бджолярів з багатьма їхніми закордонними колегами не на користь перших. Воно говорить про серйозну відсталість і надзвичайно низький технологічний рівень виробництва меду

Рой рішень

Рішення українських виробників меду повинні спиратися на два види стратегії – технологічну та ресурсну.

Технологічна стратегія:

  1. Упор на виробництво монофлорного і органічного меду;
  2. Нарощування виробництва нішевих медових і супутніх продуктів;
  3. Розвиток виробництва і експорту продукції з доданою вартістю – фасованого меду, харчових, лікарських і косметичних товарів, що містять у складі мед і його похідні.
  4. Вихід на нові для України ринки.

Ресурсна стратегія:

  1. Нарощувати потужності з метою поступового переходу до переважно промислового способу ведення виробництва меду. Ефект від масштабу дозволить знизити собівартість.
  2. Підвищувати продуктивність однієї бджолосім’ї за рахунок вивчення і впровадження передових технологічних та інноваційних рішень.
  3. Приєднуватись до бджільницьких кооперативів для зменшення впливу посередників-перекупників, отримання колективних оптових знижок на інвентар, обмін досвідом і знаннями, лобіювання своїх інтересів, формування загального медового лота для наступного продажу. Адже ціна на великий обсяг завжди вище.
  4. Великим бджолярам або кооперативам, які продають не менше 20 тонн сукупного обсягу меду в сезон, потрібно самостійно виходити на міжнародні ринки, оминаючи усіх посередників, залишаючи весь їхній заробіток собі, значно збільшивши підсумкову вартість реалізації свого меду.

Наша компанія чітко розуміє складнощі, з якими стикаються українські бджолярі-виробники і дає їм можливість підготуватися до самостійного виходу на міжнародний експорт. Наприклад, на аутсорсингу ми можемо переробити мед, провести передекспортну підготовку документів, підібрати зарубіжних клієнтів, організувати логістику.

Ці рішення українським бджолярам потрібно приймати вже зараз, терміново, щоб бути здатними конкурувати в жорстких умовах, пережити всі цінові війни, впевнено закріпитися на світових ринках, завоювавши імідж надійного постачальника якісної і унікальної медової продукції.

Володимир Шкляр, СЕО Biotec Group

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.