Мені у руки, вірніше, у планшет, потрапила книга «Негри у сільському господарстві Півдня США», яка побачила світ у 1954 році. «Пропонована увазі радянського читача книга […] належить перу прогресивного американського економіста Віктора Перло, автора, раніше переведеного на російську мову дослідження «Американський імперіалізм», — починалася передмова.

У своєму дослідженні товариш Перло зазначає, що «жахлива експлуатація негрів в промисловості США є одним із джерел колосальних надприбутків, що отримали монополії усередині країни».

Якщо прибрати пафос, то прочитане нагадало мені той шматок історії США, який я вивчав, збираючись написати текст про становлення компанії Cargill. У побудові найбільшої приватної компанії світу зіграла свою роль політична і ринкова кон’юнктура того часу, яка була обумовлена закінченням громадянської війни в США і скасуванням рабства.

Отже, 9 квітня 1865 року в невеликому містечку Аппоматтокс в штаті Віргінія генерал армії Конфедерації штатів Америки Роберт Лі підписав акт капітуляції перед військами Сполучених штатів Америки. Так була закінчена чотирирічна громадянська війна Півночі і Півдня, яка поставила під сумнів саму ідею об’єднаних штатів.

Разом з війною закінчилася ера рабства і в країні з’явилася величезна кількість дуже дешевої робочої сили. Близько 4 млн чорношкірих чоловіків і жінок, спини яких ще пам’ятали батоги плантаторів (і тому навряд чи хтось із них торгувався за розмір зарплати і соцпакет), швидко створили профіцит на ринку праці. Надлишок дешевих робочих рук обвалив і без того невисокі зарплати для найпростіших професій.

Масштабності подіям додав посттравматичний синдром вчорашніх рабів. Хтось залишився в рамках розпочатої Реконструкції Півдня на тих же плантаціях, де раніше працював у статусі раба, а інші ж намагалися переїхати на прогресивний Північ, де їх хоч і зневажали, але вже не били канчуками. Для капіталістів Півночі, де вже тоді працювала ринкова і конкурентна економіка, поява навіть невеликої кількості майже безкоштовних працівників було дарунком небес. Тому переселенців зустріли максимально привітно. І за невеликі гроші.

Але був ще один момент, який не врахував Перло і який, разом з “негритянським” фактором, суттєво вплинув на американську економіку. В 1863 році в США був прийнятий закон про «фермерську» землю — Хомстетд-акт. За цим законом будь-яка людина, починаючи зі свого 21-річчя, а також незалежно від свого сімейного та інших статусів, могла отримати у власність ніким не зайняту землю. Це могла бути жінка, це міг бути колишній раб, і це міг бути іноземець, який побажав стати громадянином США.

Сама земля роздавалася безкоштовно, єдиною фінансовою умовою її отримання була плата за оформлення документів — $18. В середньому кожному новоспеченому фермеру нарізалось близько 60 га. Після цього аграрію давали 5 років на будівництво на цій землі власного будинку, загороди для худоби та організації польових робіт на 4 га цієї ж землі. Це були нефінансові умови отримання землі у власність. За даними Тода Ерингтона, історика музею «Національний монумент», за час дії закону Хомстед-акту (скасований був у 1976 році) безкоштовні землі отримали 2 мільйони американців.

Серед перших хомстедеров був і такий собі юнак на ім’я Вільям. Влітку 1865 року цей молодий чоловік увійшов в приймальну муніципалітету невеликого американського містечка Коновер (штат Північна Кароліна) з проханням продати йому занедбане зерносховище на околиці і віддати в користування (за Хомстед-актом) кілька акрів землі поруч. Першим, що зробив новий землевласник — написав на дверях комори своє прізвище: «Каргілл».

Максим Біроваш, головний редактор AgroDay

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.