Часниковий бізнес для Андрія Марченко і його компаньйонів почався з образи за державу. «Нас, як і багатьох споживачів, здивувало засилля китайського часнику в магазинах, – розповідає він. – Ну невже ми не можемо самостійно виростити його достатньо для нашого ринку? Часник був своєрідним викликом для нас як для підприємців».

Компанія друзів, які наважилися дати відповідь китайському часниковому Чемберлену, зібралася потужна. Ганна Морозова встигла попрацювати топ-менеджером великого сільськогосподарського підприємства, що спеціалізується на рослинництві та тваринництві. Сергій Капінус займався торгівлею продуктами. Лише Марченко прийшов в агро із будівельної фірми, але і він за три роки узнав усі нюанси часнику на зубок.

Засновники “Українського часникового кооперативу (УкрАП) Сергій Капінус, Ганна Морозова і Андрій Марченко

Першим, що зробили партнери – проаналізували ринок. Виявилося, що в Україну щорічно завозиться від 3 до 6 тис тонн часнику, хоча українець, в середньому споживає близько 0,8-1 кг/рік. Тобто в 10 разів більше. “Українське виробництво цю потребу не покриває, саме тому ми завозимо часник з Китаю”, – говорить Марченко. 

Щоб в країні запахло рідним часником, партнери створили господарство, і почали вирощувати духмяний овоч на 12 га землі. Півроку тому вони зрозуміли, що Китай поодинці не здолати і об’єднали зусилля з такими ж часниковими патріотами, як і вони самі. Так виник «Український часниковий кооператив” (УкрАП – далі), який сьогодні об’єднує 19 підприємств у 12 областях країни із загальною площею під часником 250 га.

Вогонь Прометея

Візуально китайський часник відрізняється від українського тим, що у першого вирізаний корінь, розповідає Марченко. Вивозити продукт із цілим коренем китайцям забороняє закон – це захист від того, щоб китайський часник не висаджували в інших країнах. Так найбільший в світі виробник часнику, на чию частку припадає 80 % ринку, захищає свою галузь. Часником в Піднебесній засаджені 300 тис га. Український часник зі своїми 1500 га промислових площ на цьому тлі здається бідним родичем.

Але, водночас, в українській часниковій галузі, на відміну від інших, поширені одразу кілька сортів – Харківський фіолетовий, Прометей, Любаша, Дюшес та Софіївський. Залишається тільки гадати, де можна не те, що купити, а хоча б побачити таке розмаїття. «Внутрішній ринок в Україні чисто психологічно віддає перевагу українському часнику, каже Марченко, – але треба дати стабільні обсяги і стабільну якість за ціною, яка не сильно перевищуватиме дисконтуючих китайців».

Китай завалив своїм часником усю Європу

Причина масового китайського імпорту – низька ціна і товарний вигляд, підтверджує тенденцію Вікторія Оникієнко, експерт Українського клубу аграрного бізнесу. За даними УКАБ, в 2016 році Україна виробила 188 тис. т часнику і увійшла в трійку найбільших виробників Європи.

В Марченко таке формулювання викликало б посмішку. Більша частина цього обсягу часнику вирощується в домашніх господарствах, і вивести з цього якусь більш-менш адекватну статистику неможливо. Назвати Україну найбільшим європейським виробником  – перебільшення: адже країна не може забезпечити власні потреби. За даними УКАБ, обсяг експорту склав лише 195 т. Оникієнко згодна, що це невисокий показник. Більша частина вирощенного в домогосподарствах часнику не може йти на експорт через низькі товарні характеристики – сортову розрізненість, малий діаметр голівок, відсутність упаковки.

«Виходом із існуючої ситуації може стати кооперація виробників часнику, – нібито читає думки Марченко Оникієнко, – які змогли б забезпечити виробництво конкурентного за якісними параметрами товару, його належне пакування, а формування достатніх за розміром партій товара для його експорту».

Гіркий досвід

Перш ніж розпочати об’єднання виробників часнику всіх областей, Морозова, Марченко і Капінус підготували базу даних. В цьому допомогли матеріали одеського та львівського аграрних вишів, підприємці залучили вітчизняних і зарубіжних вчених та практиків для обміну досвідом. І самі з’їздили набратися знань до світових лідерів з виробництва часнику – в Китай та Іспанію.

Ганна Морозова у КНР, який є одним із світових лідерів з виробництва часнику

З ділової подорожі компаньйони повернулися іншими людьми – здатними тепер уже самостійно ділитися досвідом. Вони створили товариство виробників часнику, розкиданих по всій країні. Зараз середній банк землі у одного учасника кооперативу – 10 га, а максимальний сягає 106 га. Причому далеко не всі вони займаються тільки часником.

мета кооперативу єдина – об’єднувати партії продукту та виходити з ними на спільні продажі

Співпраця засновників УкрАПа з його членами варіюються в залежності від обставин: комусь вони дають техніку в оренду, у когось просто купують часник. Але головна мета кооперативу єдина – об’єднувати партії продукту та виходити з ними на спільні продажі.

Для експорту потрібні великі обсяги – від 20 т

«Часник – це не продукт повсякденного вживання і попиту, – пояснює сенс об’єднання Марченко. – Це навіть не цибуля. І тому в цьому бізнесі гостро стоїть питання збуту, який ми і допомагаємо налагоджувати. А для розвитку експорту, яким ми займаємося, взагалі потрібні великі обсяги – від 20 т і мінімум 10 га площі».

Однак навіть у великому господарстві займатися всім одночасно складно. Тому УкрАП забезпечує своїм учасникам і експорт, і техніку. В першу чергу, це посадочні машини, просапні культиватори, комбайни, віброскоби, калібратори і лущильні машини. Наприклад, спеціалізований часникозбиральний комбайн ERME коштує до 60 тис євро. Його зміг собі дозволити лише єдиний член кооперативу – з площею 106 га.

Централізовано в Броварах УкрАП тримає поки тільки посадкову техніку, яку в період посівної кампанії озимого часнику – восени – возить по всій країні. «Проїжджаємо за цей час 4 тис км», – підрахував Марченко.

Крім вирощування звичайного часнику кооператив вирощує популярний чорний часник, а також часниковий порошок, який використовується як спеція для приготування різних страв, ковбаси, пельменів.

Часниковий навар

Формула роботи кооперативу проста: він або викуповує часник у кооперативу, або спільно продає зібраний урожай, отримуючи відсоток в залежності від складу і якості товару. В середньому близько 15 %.

Початкові інвестиції в кооператив Марченко не називає, але оцінює рентабельність цього бізнесу у 35-50 %. Він радить зі скепсисом ставитися до інших цифр, які гуляють інтернетом, – від 100% до 300 %. Мовляв, такого навару від часнику в Україні годі чекати. 

рентабельність бізнесу – 35-50 %

Якщо взяти за основу дані Марченко, що врожайність українського часнику з поливом становить 8-10 т/га, то за сезон 250 га УкрАПа дають більше 2,25 тис т. Враховуючи, що середня відпускна ціна в минулому сезоні склала 45 грн/кг, оборот кооперативу цілком може перевищувати 100 млн грн або $ 3,75 млн.

При цьому свою частку на українському ринку Марченко великою не вважає. Хоча в сегменті надання послуг (оренда посадкової техніки, калібрування і поділ посадкового часнику, пілінг), за його оцінкою, УкрАП займає не менше 30% ринку.

Але і сам часниковий ринок досить малий, уточнює він. Практично всі виробники часнику знають один одного. Якщо порахувати всіх, починаючи від 1 га, хто вирощує його промислово, – набереться 300-400 аграріїв.

За офіційною статистикою, в 2016 році Україна посіяла 800 га часнику в промисловому вирощуванні. За даними Марченко, цей показник вище – близько 1200 га, але і врожай зібрали не з усіх площ, підкреслює він.

Учасники “Українського часникового кооперативу” займаються не лише часником

В Україні вже створено достатньо умов для успішного вирощування часнику, вважають експерти. Є виробники техніки – наприклад, заводи в Білій Церкві, Запоріжжі та Мелітополі, є сховища, сушарки. «У когось більш успішно виходить займатися торгівлею, а у когось – вирощуванням посадкового матеріалу, – каже співзасновник «УкрАП», – питання полягає в тому, щоб це все вдало об’єднати».

Злі землі

Часник – овоч простий, підтверджує Марченко поширене ставлення людей до цієї культури. Мало хто, купуючи в супермаркеті або на ринку, замислюється про його властивості та якості. А тим часом «злість» або гіркота часнику, за який його так полюбляють українці (особливо при вживанні “живим” та з салом), залежить від балансу поживних речовин у ґрунті. Чим більше в ньому сірки, як в українському, – тим більше гіркоти.

Чим більше у ґрунті сірки, тим більше у часнику гіркоти

У китайських грунтах надлишок міді, і тому у тамтешнього часнику є така неприємна для багатьох домогосподарок властивість – після термообробки такий часник синіє або зеленіє. Але в будь-якому випадку український часник виробники не обробляють так тотально хімією, як китайський, запевняє Марченко, тому він до зими проростає, а китайський може лежати в супермаркеті хоч до наступного літа.

Тим не менш, члени УкрАпа використовують засоби захисту рослин від Syngenta, BASF та Bayer. Насіннєвий матеріал не тільки беруть в українських виробників, але і самостійно його оновлюють та вирощують. В цьому році у кооперативі тестували 8 французьких сортів. Вони більш південні, і кооператив випробовує їх у Запорізькій області та Закарпатті.

«Вони непогано себе показують, правда, їх потрібно купувати кожні три роки, адже вони перероджуються і не дають повітряні цибулинки, необхідні для самостійного оновлення, – розповідає Марченко. – Так чи інакше часник перероджується через 3-4 роки. Але українські сорти ми маємо можливість самі оновлювати».

Зубастий суперник

Часник сьогодні продовжує сипатися в Україну із Китаю, як з рогу достатку. І українські, так і європейські ціни на цей овоч все ще залежать від врожаю або неврожаю в Піднебесній. До кінця сезону вартість часнику зазвичай падає – це пов’язано з поступовим погіршенням якості свіжого українського часнику і надходженням на ринок (ближче до жовтня) китайського часнику.

У 2016 році ціна на український часник зросла через неврожай в Китаї

Ціна українського часнику з року в рік коливається. У 2016 році вона зросла через неврожай у Китаї. А минулої весни, коли ще не було ні в кого нового врожаю, ціна впала. «За деякими ознаками наступний рік для часниковиків буде складний, і нам варто об’єднати зусилля», – прогнозує Марченко.

На його думку, у будь-якому випадку потрібно враховувати три принципа успішного часникового бізнесу – це ціна на продукт, його зовнішній вигляд та смак. 

Зі слів Марченко, український часник краще сприймають у світі, ніж китайський. Але в цьому році ціна китайського часнику (з доставкою) вище собівартості аналогічного овоча у багатьох країнах світу. У той же час, якість іспанського часнику і його товарний вигляд краще і за український, і за китайський.

Іспанський часник вважається кращим в Європі

«На наш погляд, ми можемо досягти такої якості і зайняти нішу між відносно дорогим іспанським часником та набагато дешевшим китайським, – міркує Марченко. – У тому числі використовуючи аграрний імідж України і негативне ставлення до китайського часнику, ми можемо дати український продукт».

Співзасновник УкрАП наводить приклад Австрії. Її жителі віддають перевагу місцевому часнику, а не китайському, хоч там там своїм часником засаджені мізерні 70-150 га. Дефіцит часника в австрійські кулінари компенсують іспанським часником, хоч він і дорожче китайського. Тому український часник (якщо його позиціонувати як європейський), теж має шанси завоювати симпатії Старого Світу, а особливо у країнах ЄС, де його споживають найбільше – у Чехії, Франції та Італії.

До того ж сьогодні Євросоюз відкриває для України свої ринки: квота на безмитне постачання часнику в ЄС становить 500 тонн на рік. «Наша мета сьогодні, як часникового кооперативу, це виведення України в п’ятірку лідерів на світовому ринку часнику, – будує амбітні плани Марченко. – На початок нашої діяльності квота в ЄС не вибиралася зовсім. Станом на грудень 2017 року до ЄС за квотою було відправлено 165,8 тонн часнику. І в цьому, частково, є як пряма, так і непряма наша заслуга».

Дмитро Громов

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.